Війна на Донбасі вигартувала цілу плеяду справжніх Героїв України, які зі зброєю в руках захищали свою Вітчизну. І першою буде біографія чоловіка, який керував обороною стратегічної висоти Савур-Могила і тільки дивом вижив у кривавому коридорі Іловайська.
Гордійчук Ігор Володимирович народився в Рівненській області у 1972 році. У 1989 році вступив до Омського вищого танкового інженерного училища. Після розпаду СРСР перевівся до Київського інституту Сухопутних військ Національної академії оборони України, який закінчив із відзнакою. Згодом здобував освіту в коледжі сухопутних військ армії США в Карлайлі.
Пройшов шлях від командира механізованого взводу до заступника командира танкового полку. Проте справжнім його покликанням стали війська спецпризначення – він добився переведення на посаду заступника командира бригади спеціального призначення міста Ізяслав Хмельницької області, а згодом став командиром 8-го окремого полку спеціального призначення.
З травня до грудня 2010 року проходив службу в складі міжнародного контингенту в Республіці Афганістан. Після повернення став першим заступником начальника Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
У квітні 2014 року отримав призначення у Головний командний центр Міністерства оборони України. Служив на посаді начальника Центру оперативного керівництва – заступника начальника Головного командного центру ЗСУ. На цій посаді брав активну участь в антитерористичній операції.
12 серпня 2014 року він під позивним «Сумрак» очолив групу із 14 добровольців, які спочатку штурмували Савур-Могилу, а потім отримали наказ тримати висоту будь-якою ціною.
Майже щодня бойовики та росіяни штурмували їхні позиції. Група знаходилася під постійним вогнем – бійцям вдалось відбити не одну атаку та пережити безліч обстрілів. Укриття рятували життя, але від близьких розривів бійці отримували поранення й особливо сильні контузії. Командир також неодноразово був контужений.
Із 20 серпня 2014 року захисники Савур-Могили знаходилися в повній ізоляції – до найближчого українського підрозділу було 40 кілометрів. Проте трималися.
Уночі 25 серпня 2014 року після 12 діб оборони Савур-Могили полковник Гордійчук віддав наказ про відступ. З оточення група виходила ночами, пройшовши близько 60 кілометрів, приєдналась до найближчих українських підрозділів під Іловайськом.
29 серпня 2014 року бійці групи «Сумрака» разом із рештою оточених українських сил пішли на прорив. Під час руху у вантажівку, де знаходився Ігор, влучив снаряд, у кузові стався вибух, машина спалахнула. Великий осколок від снаряду потрапив у потилицю, незахищену каскою. Поранення здавалося несумісним із життям.
Невдовзі Гордійчук потрапив у полон до росіян. Тяжкопораненого полковника Гордійчука кинули, залишивши помирати на літній спеці. Лише 1 вересня 2014 року, через дві доби після поранення, машина Червоного Хреста доставила його непритомного до дніпропетровської клінічної лікарні імені Мечникова. Згодом його перевели до Центрального військового клінічного шпиталю в місті Києві, де кращі українські нейрохірурги зробили все можливе, щоб поставити на ноги.
На початку лютого 2015 року Ігор Гордійчук був направлений на подальше лікування та реабілітацію до Військово-медичного центру Збройних сил США імені В. Ріда у Вашингтоні.
21 жовтня 2014 року Указом Президента України йому було присвоєно звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка». Ще під час перебування у США міністром оборони України Ігор Гордійчук був призначений на посаду начальника Київського військового ліцею імені І. Богуна (приступив до виконання своїх посадових обов’язків з 26 квітня 2016 року).
23 серпня 2016 року Ігорю Гордійчуку присвоєно військове звання генерал-майора. Погони генерал-майора були вручені Президентом України Петром Порошенком під час параду на Хрещатику з нагоди 25-ї річниці Незалежності України.
Фото – Міністерство оборони України
