Перший штурм Савур-Могили

Кидок до кордону української армії в червні-серпні 2014 року на сьогодні є одним із найбільш малодосліджених періодів війни на Донбасі.

Через те, що наступ провалився, а може просто виявився у тіні більш серйозних зіткнень.

Однак він вартий того, щоб розібратися із ним — адже саме тоді виник реальний шанс завершити конфлікт або принаймні перевести його в стадію політичного.

Одним з яскравих епізодів стали зіткнення навколо кургану Савур-Могила, які отримали неофіційну назву «перший штурм». Забігаючи наперед, скажемо, що штурму як такого фактично не було, але назва вже міцно закріпилася, тому надалі будемо називати саме так.

З початком бойових дій влітку 2014 року найвища точка Донецького кряжу — курган Савур-Могила — став важливим стратегічним пунктом. Однак до початку червня 2014 роки активних бойових дій в районі Савур-Могили не велося — увага сторін була прикута до Слов’янська.

Армійське угруповання, яке рухалося до кордону, з’явилося у цьому районі 12 червня, коли 4-а рота 79-я аеромобільної бригади під командуванням майора Максима Миргородського (позивний «Майк») отримала команду взяти під контроль пануючу висоту Савур-Могила й розмістити там гаубичну батарею Д-30.

Причому, за попередніми даними розвідки, висота була «пуста» й завдання було досить простим. Проводку повинні були здійснити спецназівці 3-го полку.

Уже безпосередньо біля підніжжя висоти розкрилася засідка сепаратистів, розпочався бій. Почався безладний бій, який став першим для бійців 2-го батальйону. Природно, що мобілізовані, які становили більшу частину колони, організувати розумну оборону не змогли.

Не допомогла й викликана пара бойових Мі-24-х, за якими бойовики безрезультатно відпрацювали з ПЗРК, хоча вертолітники й відпрацювали по висоті та вогневих точках. Але основне завдання — прикрити відхід групи спецназу, яка зазнала втрат і була відсічена від основних сил, не змогла. Тоді несподівано для всіх прямо з дороги заговорила гаубиця Д-30, яку під вогнем змогли розгорнути бійці.

Хоча вона зробила всього п’ять чи шість пострілів, однак цього виявилося досить, щоб десантники змогли висунутися на БТРах і фактично врятувати спецназ, який опинився у «вогневому мішку».

Колона відійшла на кілька кілометрів, звідки викликані вертольоти забрали поранених. Наступним пунктом призначення стали Тарани, а звідти — ближче до кордону в районі прикордонного пункту Маринівка.

Підсумок цього зіткнення: двоє загиблих (старший сержант Сергій Татаринов і солдат Сергій Шерстнев) і 25 поранених у 79-ї бригади і двоє поранених із 3-го полку спецназ. Савур-Могила залишилася під контролем противника.