Початок війни на Донбасі в квітні 2014 року Україна зустріла не в найкращому стані.
Силові відомства були деморалізованими, ідеологічно дезорієнтованими, значною мірою інфільтровані зрадниками та колабораціоністами. Більшість військових зі складу внутрішніх військ і спецпідрозділів міліції не були лояльні до перехідного уряду та виконувача обов’язків Президента Турчина. Вони ненавиділи учасників Майдану, носили георгіївські стрічки і були схильні до зради присяги та до переходу на бік окупантів.
У такому середовищі виникло таке унікальне явище, як добровольчий рух. Саме «стихійні добровольці» навесні кривавого 2014 року до розгортання армії винесли всю тяжкість бойових дій із проросійськими сепаратистами. Чимало серед них було і уродженців Сіверської землі. На жаль, не всі вижили…
Сергій Олександрович Джевага народився 28 вересня 1971 року в місті Прилуки. З самого дитинства був спокійним і слухняним хлопчиком. Ріс допитливим і працелюбним, чим і радував батьків.
У 1988 році закінчив Прилуцьку середню школу № 2 зі срібною медаллю. Саме тут він розкривається як особистість, як талановитий математик, геній, як називали його однокласники, йому були підвладні будь-які математичні завдання. Він неодноразово брав участь в олімпіадах з улюбленого предмета, був нагороджений за активну участь у житті піонерської дружини, суспільного життя школи, мав безліч грамот. Протягом усього шкільного життя Сергій відвідував гурток із боксу й отримав Обласну грамоту за зайняте перше місце в змаганнях із цього виду спорту.
Як згадувала вчитель української мови та літератури Ольга Іванівна Мальована: «Сергій Джевага закінчив нашу школу у 1988 році. Він добре навчався, займав призові місця в олімпіаді з математики, користувався повагою й авторитетом серед своїх товаришів, вирізнявся серед однокласників такими рисами характеру, як простота й скромність, доброта й чуйність, ніколи не стояв осторонь загальних проблем».
Після закінчення школи вступив до Коломенського вищого артилерійського командного училища. Але за станом здоров’я стати офіцером він не зміг, та й розпад Союзу не дуже сприяв формуванню іміджу офіцера. Покинувши училище, Джевага повертається до рідних Прилук, одружується, на світ з’являється син Олександр.
Основним місцем роботи був Прилуцький центр електрозв’язку, де Сергій працював на посаді електромеханіка. Його поважали та цінували всі, адже Джевага завжди відстоював правду та боровся за кожного, хто попадав під скорочення чи потребував допомоги, саме він був серцем і совістю всього робочого колективу. Паралельно з роботою заочно навчався в Київському державному університеті телекомунікацій.
Із початком протестних акцій Євромайдану Сергій Олександрович не стоїть осторонь події, починає активно займатися волонтерством, збирає кошти та ліки для людей, які потребували допомоги. Згодом отримує диплом бакалавра та вступає до магістратури, але не закінчує навчання, адже вважає першочерговим своїм обов’язком захистити рідну землю.
Після здачі чергової сесії, 16 червня 2014 року, не повідомивши про своє рішення близьким і рідним, вступає до Національної гвардії, а через місяць переводиться до батальйону спеціального призначення НГУ «Донбас», де був відомий за позивним «Серж». У його лавах він бере участь у спробі звільнення Іловайська.
Був Джевага в тій колоні добровольців, яку росіяни розстріляли в «зеленому коридорі» дорогою з села Многопілля до Червоносільського вранці 29 серпня 2014 року. Їх «Газель» була підступно розстріляна з бронетехніки та ПТУРів. Загинув разом із товаришами «Бризом» та «Детройтом». Помер на руках побратима.
Тіло до сьогодні не знайдене та не ідентифіковане. Факт загибелі встановлено рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 7 травня 2015 року.
Указом Президента України № 176/2015 від 25 березня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Читайте новини ЧЕline у соціальних мережах Вконтакте та Facebook.
