Сучасні конфлікти являють собою те, що зараз прийнято називати «гібридними війнами». Причому найчастіше практично всі бойові дії ведуться добре навченими військами спеціального призначення. Типовим прикладом такої війни стали події на Донбасі, де в повній мірі показали себе, як то кажуть, «у ділі» частини російського спецназу.
Фактично перші місяці війни на Донбасі, що були безкровними, РФ проводила в основному засобами і можливостями спецназу. Вперше російські фахівці з’явилися ще в лютому 2014 року, коли ними була проведена операція по евакуації «легітимного» Януковича спочатку до Криму, а потім і безпосередньо в РФ.
Були російські спецназівці і в Донецьку на початку квітня 2014 року — коли в місті почались перші проплачені мітинги. Тоді ж на території Ростовської області стали створюватися польові табори, де діючі офіцери російських спецслужб почали підготовку майбутніх бойовиків.
Ще один аспект прямої участі російського спецназу починається з середини травня 2014 року, коли вони взяли на себе супровід колон зі зброєю і боєприпасами для бойовиків. Причому для забезпечення таких колон, як мінімум, все літо робилися дуже серйозні заходи безпеки, які зокрема включали в себе і протидію групам нашого спецназу.
У травні під Слов’янськом, в районі боїв з’являються групи спецназу ГРУ ГШ ЗС РФ. Підсумовуючи відомі данні можна говорити про те, що вони комплектувалися зі складу штатних підрозділів бригад спецназу на ротаційній основі. У різні періоди війни загальна кількість бійців спецназу на території Донбасу, в середньому, становила 3-4 зведені загони, чисельністю по 50 бійців кожен.
Головним завданням таких груп було розвідка системи оборони українського угруповання, його бойових порядків, систем управління, бойового і тилового забезпечення. Як правило вони діяли шляхом інфільтрації, спостереження, при цьому досить активно застосовувалися БПЛА, радіо-сканери, дистанційно керовані, приховані відео-фото камери. Як показала практика, у вогневі зіткнення вони вступали тільки у виняткових випадках. Атакували як правило заради захоплення полоненого, зразка озброєння або документів.
У той же час не можна не сказати, що умови ведення бойових дій для російських спецназівців були фактично полігонними — по-перше, за короткий час на Донбасі було створено розгалуджену мережу інформаторів; по-друге, у них був дуже щільний контакт з бойовиками, де практично в кожному підрозділі воювало чимало добровольців — росіян з багатим армійським минулим, у тому числі ветеранів різноманітних «спецназів». Природньо, що на рівні людського спілкування «штатні» російські бійці досить швидко «знаходили спільну мову».
Незважаючи на те, що всередині підрозділів спеціального призначення ГРУ ГШ ЗС РФ дуже багато уваги приділяється питанням скритності, маскування і легендування — все ж деякі моменти час від часу просочуються через соціальні мережі. Найчастіше це фотографії зі специфічною зброєю або фотографії з полігонів в Ростовській області з прапорами «Новоросії».
Найбільшим провалом для російського спецназу на Донбасі стало потрапляння в полон 16 травня 2015 року на Луганщині двох офіцерів 3-й окремої бригади спецпризначення ГРУ — капітана Єрофєєва і сержанта Александрова.
Цікаво відзначити, що за спогадами наших спеців саме загони російського спецназу відрізнялися крайньою гуманністю по відношенню до наших військовослужбовців. Під Слов’янськом багато хто згадує таку ситуацію: «Був випадок, коли їхня группа [спецназу ГУР], яка рахується найкращою в Україні, потрапила у засідку. Тобто вони йшли вночі, зупинились, а навкруги вже тільки червоні проміньки, тобто лазерні приціли (нічні коліматорні) і тиша. Їм дали без бою, без жодного пострілу вийти. Потім вони [вийшли] на зв’язок на каналі. Виявилося, що це їхні колеги з Росії з одного розвідувального управління. Вони, так би мовити, поступили благородно, дали нашим піти».
