Ідея зенітного ракетно-артилерійського комплексу настільки сподобалася українським військовим, що на початку 1990-х років виникла ціла програма створення перспективного комплексу для заміни вже застарілого радянського комплексу «Тунгуска».
У харківському конструкторському бюро машинобудування імені Морозова почались роботи над проектом, який отримав назву «Пернач».
Базою було оригінальне семикаткове танкове шасі, розробкою якого харків’яни займалися в останні роки існування СРСР. Ракетна частина (включно з ракетами та РЛС наведення) була взята повністю від зенітно-ракетного комплексу «Оса».
Артилерійська частина становила собою модифікований варіант 57-мм зенітної гармати С-60. Під неї планувалося розробити керований боєприпас, що мав би вогневий потенціал для знищення повітряних цілей. У первинному варіанті планувалося використовувати одну зенітну гармату та зенітні ракети.
Однак у процесі доведення комплексу він був кардинально перероблений під установку двох зенітних гармат калібру 40-мм. Ймовірно, зміну калібру було обумовлено орієнтацією на стандарти НАТО (там це основний калібр для зенітної артилерії) і підвищенням таким чином експортного потенціалу. Новий комплекс отримав назву «Кентавр».
Вважалося, що наявність у складі комплексу сучасних радіолокаційних і високочутливих оптикоелектронних засобів, а також застосування як артилерійської установки автоматичної гармати з неконтактним підривом снарядів і великим боєзапасом додає комплексу нової, найважливішої в сучасних умовах якості, відсутньої в більшості засобів ППО на озброєнні ЗСУ – здатність ефективної боротьби з крилатими та протирадіолокаційними ракетами, керованими бомбами й іншими високоточними боєприпасами.
Дуже важливим елементом мобільності та маневреності було використання танкового шасі, а для виживання екіпажу вагомим було розташування всередині броньового корпусу, а не в високо піднятій над землею башті, як, наприклад, у комплексах «Тунгуска» або «Шилка».
Однак до початку 2000-х років інтерес військових до машини такого класу згас – і проект був припинений.
Після анексії Криму та початку війни на Донбасі підприємства вітчизняного військово-промислового комплексу взялися масово відновлювати різноманітні проекти. Після деяких доопрацювань на базі проекту «Кентавр» з’явився проект зенітного ракетно-артилерійського комплексу середньої дії «Полтава».
Подробиць про нього на сьогодні дуже мало. Однак його внесено до програми розвитку озброєння Збройних сил України до 2025 року, що дає змогу говорити про те, що комплекс або знаходиться на завершальній стадії, або вже переданий на державні випробування.
Основні тактико-технічні характеристики комплексу «Кентавр»
Зона ураження ракетною зброєю:
— за дальністю 1 … 12 км
— за висотою 10 … 6000 м
Зона ураження артилерійською зброєю:
— за дальністю 6 км
— за висотою 4000 м
Боєзапас: 8 ракет, 170 осколково-фугасних снарядів із неконтактними детонаторами, 30 бронебійних снарядів.
Час реакції комплексу в режимі ракетної стрільби — 8-12 с
Час реакції комплексу в режимі артилерійської стрільби — 6-8 с
Маса бойової машини комплексу — 38 тонн
Швидкість руху по шосе — 60 км/год.
Запас ходу — 500 км
Читайте новини ЧЕline у соціальних мережах Вконтакте та Facebook.
