Вуглегірська голгофа чернігівця

лебедев

Війна на Донбасі з боку російських найманців і колаборантів ведеться вкрай жорстоким способом на знищення українців як нації. Дуже розповсюджені вбивства полонених, знущання над загиблими та інші дії, що потрапляють під визначення військових злочинів. На жаль, серед вбитих у полоні є принаймні і один чернігівець. За злою іронією долі росіянин за походженням.

6 червня 1980 року в російському Ярославлі народився Андрій Володимирович Лебедєв. У 1983 році його мати разом з її батьками переїхали до Чернігова. Через складний характер він змінив кілька шкіл: у 1-й клас Андрій пішов до школи  № 12, а потім була школа № 11 та № 32. А ось свідоцтво про закінчення дев’ятьох класів йому видали у вечірній школі № 3.

Із 1996 по 1999 роки Андрій навчався в ПТУ № 1 (нині – Професійний ліцей хімічної промисловості), де здобув спеціальність «електромонтер високовольтних ліній». Строкову службу він проходив у 1999 – 2001 рр. у частині Національної гвардії в м. Сімферополі. Після демобілізації в 2001 році працював експедитором у рідному місті.

У рамках першої хвилі мобілізації Андрій 15 квітня 2014 року отримав повістку. Як і більшість чернігівців, був направлений до 13-го батальйону територіальної оборони  Чернігівської  області «Чернігів-1». Тут він був відомий за позивним «Птаха». Як кулеметник пройшов першу (луганську) ротацію батальйону з 9 травня по 3 листопада 2014 року.

Місцем розташування став один із блокпостів у Вуглегірську. Саме чернігівці перші взяли на себе удар росіян і колаборантів у зимовій кампанії 2015 року. 29 січня 2015 року почалися бої за місто. Танковою атакою супротивнику вдалось збити нашу оборону. Що було далі, розповідає один з очевидців – Дмитро Мартиненко.

лебедев-2«Зранку 29 січня на блокпост розпочалася чергова атака. Їм вдалося розбити ворожу техніку. А опівдні на рубіж виїхали два танки, що почали обстрілювати блокпост. Невдовзі з’явилася ще ворожа техніка. А потім і російські військові та найманці. Коли ми були в бліндажі, вороги кинули гранату і всіх оглушило. Після цього Павло Старченко крикнув: «Здаємося!» і почав виходити з окопу. За ним вийшли я, Лебедєв, Мишастий, Бала, Киричок та Бригінець. Старченку одразу прострелили ногу, а іншим наказали знову спуститися в окоп, бо продовжувався обстріл позицій із мінометів. Від вибуху одного з снарядів було поранено Бригінця. Один із танкістів-терористів  наказав бігти у поле, бо почався обстріл з «Градів».

Після обстрілу ми знову повернулися до блокпосту. Андрію Лебедєву наказали іти до Старченка».

Чернігівські хлопці потрапили в полон у різні угрупування. Так, Мартиненко, Андрій Лебедєв та Андрій Бала потрапили в полон до абхазького угрупування «Пятнашка». Їх допитували: хто вони, звідки, звання, вік. Під час допиту на Лебедєва почали кричати: «Правосек!». Потім терористи витягли його з окопу, більше живим його ніхто не бачив. За словами Мартиненка, він почув один постріл і невдовзі ще один. Трохи згодом він бачив Андрія, який лежав на дорозі в снігу та не подавав ознак життя.

До травня 2016 року Андрій Лебедєв вважався зниклим безвісти. Мати Андрія Людмила Анатоліївна їздила до Дніпра, де їй надали базу даних 47 загиблих  бійців 13-го батальйону. Але свого сина вона не знайшла. Тільки рішенням суду в травні 2016 року Андрій Лебедєв визнаний загиблим, але мати продовжує чекати на сина…

Loading...

Login

Welcome! Login in to your account

Remember me Lost your password?

Lost Password