Запорізькі артилеристи наносять удар: 3-тя гаубична батарея 55-ї артилерійської бригади у війні на Донбасі

13646794_1007428899365351_523540214_o

Анексія Криму застала артилерійські частини української армії фактично в стадії напіврозпаду: 11-а артилерійська бригада була розформована, 26-я і 55-а постійно скорочувалися. Зменшувалася матеріально-технічна частина підрозділів, знижувалася боєготовність, комплектація особовим складом була на вкрай низькому рівні. Фактично артилеристи займалися тим, що розстрілювали на полігонах боєприпаси, які йшли на утилізацію.

У 55-й артилерійській бригаді, яка базувалася в Запоріжжі, в строю знаходився всього один гаубичний дивізіон. Це був радянський рудимент, а не повноцінний боєздатний підрозділ ЗСУ.

В період березня – серпня 2014 року бригада змогла виставити одну штатну гаубичну батарею – 1-у (її бойовий шлях – Чонгар, Довгеньке, Слов’янськ, Красний Лиман, Крива Лука, Попасне, Дебальцеве, Донецьке та Горлівське напрямки) та дві зведені (2-а та 3-а) , які терміново відправили на кордон – 2014 влітку року вони стояли під Дякове на кордоні з Росією, підтримуючи дії 72-ї механізованої і 79-ї аеромобільної бригад.

На початку серпня 2014 року зведені батареї повернули в пункт постійної дислокації частини в Запоріжжі. На той час на полігоні посиленно відбувалось бойове злагодження ще трьох батарей (4-я, 5-я і 6-я) – туди передали терміново відновлені гармати та мобілізованих бійців.

З огляду на, що серед мобілізованих військовослужбовців 3-ої хвилі була велика кількість тих, хто прийшов у військкомат добровільно, та й просто свідомих патріотів, можна сміливо стверджувати, що серпень 2014 року стало періодом формування по суті нової 55-ї артилерійської бригади.

Коли в кінці серпня приходить наказ направити 2-ю і 3-ю батарею в зону проведення АТО, зібрати і відновити зведені батареї виявилося неможливим. Тому командування бригади приймає рішення –  «перейменувати» п’яту і шосту батареї в другу і третю, і направити їх на Донбас.

Так, 25 серпня 2014 року новостворена 3-тя батарея з шістьма гарматами «Мста-Б» (2А65) виявилася на Старобешівському напрямку. Однак, вже при підході до зони бойових дій, вони стали розуміти що положення на фронті вкрай серйозне.

«Ще в Розівці (Запорізька область) зустріли 5-й батальйон територіальної оборони« Прикарпаття », який самовільно залишав зону АТО. Під Стилої зустріли самохіди 26-ї бригади».

Позиції артилеристів були визначені командуванням між селищем Старобешеве і селом Новоектеріновка. Однак тільки прибули і зайняли бойові позиції запорізькі артилеристи відразу ж піддалися обстрілу з РСЗВ «Ураган» з боку Росії. Хоча дісталося і селищу – були жертви серед цивільних, але коли це зупиняло росіян.

Втративши всі наявні тягачі та двох чоловік убитими батарея відступила, зустрівши в районі Стила колону 92-ї бригади, яка шла на пробивання «Іловайського котла».

«Наказ забрати гаубиці з вогневої позиції був. Робоча команда з дванадцяти добровольців двічі намагалася повернутися. Перший раз за гаубицями, другий раз – щоб хоча б зняти оптичні прилади і клини затвора. Перший раз не змогли через сильний вогонь, а коли вирушили вдруге, нас на вогневу не пустили бійці 92-ї бригади. Тим самим, по суті врятували нам життя. Гаубиці нам забрати не вдалося».

В результаті командування заднім числом видало наказ про відведення батареї в місце дислокації – в Запоріжжі. Однак вимушена відпустка тривала лише тиждень – надто вже загрозливою була ситуація на фронті.

Отримавши нові гармати, 1 вересня батарея знову повернулася в АТО – на цей раз під Волноваху, щоб підтримати вогнем рейд десантників. Причому діяли досить ефективно – так, під Старобешеве ними була накрита колона російських танків, які відходили до кордону.

Після падіння Новоазовська запорожці готувалися відбивати можливу атаку і на Волноваху. Командування «нарізало» ряд секторів вогню, де наприклад, була знищена колона бойовиків. Навчені гірким досвідом Старобешеве батарея постійно змінювала позиції, завдаючи ударів кожен раз з нової позиції.

Наступною гарячою точкою в бойовій біографії 3-й батареї стали бої за Донецький аеропорт, куди батарея була відправлена відразу ж як відійшла на другий план загроза взяття Волновахи.

Як згадують бійці, росіяни активно використовували БПЛА, які коректували вогонь їх артилерії. Наші ж «боги війни» могли тільки мріяти на той момент про безпілотники. Проте, їх удари були досить точні і завдали противнику великих втрат.

Багатьом артилеристам запам’ятався масований удар 6 січня 2015 року, коли черговий наступ на аеропорт бойовиків буквально захлинувся під снарядами запорожців.

Loading...

Login

Welcome! Login in to your account

Remember me Lost your password?

Don't have account. Register

Lost Password

Register