Свинство менських «пончиків-радикалів»

Як поплічники Ляшка освітили власну свиноферму замість вулиць Мени.

Після затримання на хабарі менського міського голови Геннадія Примакова і його поплічника – бізнесмена, депутата райради Валерія Гайдукевича, відомого на прізвисько «Пончик», почала з’являтися інформація щодо масштабу їхніх оборудок.

Окрім факту хабарництва, їх об’єднує ще й членство в Радикальній партії Ляшка. Обидва потрапили до влади на хвилі Майдану. Примакову відкрила дорогу до мерства волонтерська діяльність, адже певний час він був скарбником місцевих підприємців, які допомагали українським бійцям. Достеменно не відомо, чи зловживав він у цій діяльності, але скористався революційним піаром і вмостився у крісло першого заступника голови менської РДА. І там уже на повну показав «казначейські» і піарівські здібності.

Одним із таких гучних «прожектів» стала кампанія Примакова за підтримки нардепів-радикалів – про начебто виділення 3,3 млн гривень на ремонт і реконструкцію лікарні, школи та дитсадка в Мені. «Скарбник»-ляшківець тривалий час на цьому піарився, однак з’ясувалося, що обіцяних грошей немає й досі, а об’єкти стоять занедбаними.

Утім, цієї «маніловщини» Примакову вистачило, аби перебратися на посаду міського голови Мени. Окрім міфічних коштів на реконструкцію, він, балотуючись у мери, обіцяв побудувати в Мені «Нью-Васюки» із супермаркетом, соціальним магазином, громадським транспортом і мало не космодромом… Мешканці Мени щиросердно повірили заповзятливому ділку, але в результаті виявилися ошуканими. За 9 місяців мерства ляшківець не спромігся виконати й дещиці обіцянок.

Натомість на посаді мера Примаков знову показав фокуси зі зникненням бюджетних грошей. Разом із ним на арену вийшов його поплічник, земляк та однопартієць-радикал Гайдукевич, який також родом із Бахмацького району.

Уже вдвох вони вчинили натуральне «свинство» стосовно інтересів менської громади. Радикальні ділки, реалізуючи другий етап проекту з освітлення вулиць міста, започаткованого за кошти західного гранту попереднім мером Федором Фесюном, утнули корупційну оборудку, що довела до шокового стану місцеву громаду. Геннадій Примаков «під шумок» змінив проект з освітлення вулиці, де мешкають люди, на дорогу, що веде до свиней Гайдукевича, на його приватну свиноферму. Таким чином, обираючи між інтересами мешканців Мени та свинями Гайдукевича, мер обрав свиней бізнес-партнера. До речі, навколо «пончикової» свиноферми є ще багато цікавих для прокуратури та поліції моментів щодо землі, яку мали виділяти учасникам АТО, щодо її статусу заповідного фонду тощо. Вочевидь, там ще накопають років на 10 суворого режиму для «Пончика» та його покровителя Примакова.

На окрему увагу правоохоронців заслуговують руїни менського «Заводу продтоварів», що «прикрашають» центр міста вже не перший рік. Ця територія (близько 3 га) є власністю Гайдукевича, хоча «праведник-радикал» за користування нею не сплачує жодної копійки податків до міської казни.

Інший брутальний випадок тандему «Пончик – Примаков» – будівництво зерносушильного комплексу, за який не сплачено жодної копійки пайового внеску на розвиток інфраструктури, передбаченого нормами містобудування.

Подільник Пончика – мер Примаков – наче й не помічає такого кримінального нахабства приятеля. Чи, може, соромиться поцікавитись у бізнес-партнера, чому той дурить власну громаду?

До речі, мовчить і власник гучного баритону й тонкої душевної орієнтації Олег Ляшко, чиї радикальні поплічники піймалися в Мені на злодійствах. Може, йому й сказати нічого, адже факти корупції більш промовисті, аніж словесна боротьба Ляшка зі скотиняками. А, може, Ляшко разом із своїми потішними радикалами і не збирається вести діалог із людьми та політичними партнерами. Адже одна справа – волати з парламентської трибуни про скотиняк, а інша – пояснювати людям, за скільки кілограмів сала пригрів їх у своїй партійці.

Таким чином, здається, що Радикальна партія – штучна, але вкрай зухвала політична сила. За реальним впливом у Мені і загалом на Чернігівщині вона поступається і БПП, і «Батьківщині», і Аграрній партії. Але у своїй діяльності ігнорує як інтереси людей, так і морально-етичні норми комунікації з політичними важковаговиками. Ляшківці, не маючи в області належної ваги та набравши мінімальний рівень представництва в місцевих радах, поводяться, як слон у посудній лавці. В політичні альянси з іншими партіями вступають тільки задля вирішення бізнес-питань. Вони дозволяють собі віджимати чужий бізнес, відверто не платити податків, запускати волохату лапу в бюджетні кошти. Представники окремих партій не під диктофон обурюються політичною зухвалістю ляшківців, розповідаючи численні кримінально-рейдерські історії з їхнього життя. Мовляв, радикали, за відсутності сильних політичних позицій, нахабством вигризають собі такі преференції, яких не мають традиційно відомі та впливові на Чернігівщині партії. Упевненості радикальним «пончикам» Мени додає те, що будь-яке їхнє свавілля кришуватиме сам Ляшко. А розмова на камеру їхнього патрона з прокурором надихає їх ще більше. Чи здатні інші політичні сили та правоохоронні органи зупинити зухвале свавілля пройдохів– покаже час.

Джерело: ЯКориспонденТ