Червонокнижний кажан мешкає на Чернігівщині
Вечірниця мала — це кажан середнього розміру з довжиною тіла 48–68 мм, хвостом 35–45 мм і передпліччям 39–46,4 мм. Розмах її крил становить 260–320 мм, а вага коливається в межах 13–20 грамів. Характерними рисами є темне обличчя, вуха і крила. Її хутро коричневе, причому біля основи воно темніше, ніж на верхівках, що відрізняє її від Nyctalus noctula, у якої колір волосся однорідний по всій довжині волосини. Нижні сторони рук покриті шерстю. Вуха короткі, округлі, а крила довгі та вузькі.
Цей вид є лісовим дендрофільним мешканцем, середовища існування якого в Україні зосереджені у широколистяних лісах і лісопаркових масивів лісостепу, а також у річко-долинних лісах степу. Полювання відбувається на лісових галявинах, узліссях, ділянках лісових культур, а також над водоймами. Основу харчування складають лускокрилі (Lepidoptera) і двокрилі (Diptera), рідше жуки, ручайники та сітчастокрилі.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Рідкісну рослину можна відшукати у Ялівщині
Вечірниця мала є типовим сезонним мігрантом. Розмножується один раз на рік. Виводкові колонії розміщуються у дуплах листяних дерев, іноді у будівлях, у них зазвичай знаходиться 20–50 самиць, подекуди до 1000. У червні–липні народжується 1–2 дитинчати. Цей вид забезпечує активну регуляцію чисельності комах-філофагів. Зимівля переважно відбувається в дуплах дерев, але іноді й у підземних порожнинах або будівлях, часто великими групами.
Зниження чисельності та збільшення спорадичності поселень відбулось на фоні зменшення площ лісів лісостепу, омолодження лісостанів та змін їх порідного складу з формуванням дефіциту сприятливих дупел.
Вид має охоронний статус згідно з додатками Бернської конвенції (1979, додаток II), Боннської конвенції (1985, ІІ), Директиви ЄС про природні помешкання і види (1992, IV), Угодою про збереження популяцій європейських кажанів (1999); Червоним списком МСОП (IUCN, 2009) — кат. LC. В Червоній книзі України має охоронну категорію «рідкісний».
Цікавий факт:
Вечірниці малі активно полюють на комах вночі, орієнтуючись за допомогою ехолокації. Вони випускають звукові хвилі високої частоти, які відбиваються від об’єктів і повертаються до них, дозволяючи визначити відстань, форму та розмір здобичі, зокрема дрібних комах, таких як мошки, мухи та нічні метелики. Це дає їм можливість точно «бачити» навколишнє середовище і ефективно полювати, навіть у повній темряві, маневруючи в повітрі, щоб зловити свою жертву.
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
Джерело: Чернігівська обласна екологічна інспекція