Історії Героїв: захисник Чернігова – про мужність піхотинців, танкові бої та прикриття роботи «Градів»
Ранок 24 лютого старший лейтенант Дмитро зустрів за штурвалом БМП у ролі механіка-водія. Хоча тоді ще обіймав посаду заступника командира механізованої роти з озброєння. Та потім Дмитру довелося прийняти командування ротою…
Напередодні вони всім офіцерським складом роти працювали над робочою картою, саме наносили обстановку оборони. А рано-вранці 24 лютого військовому довелося сісти за штурвал БМП.
«Перші бойові завдання ми виконували в районі села Халявин поблизу Чернігова. Ми мали прикрити роботу наших «Градів». Тримали один із флангів. Потім взаємодіяли з танковим підрозділом, – згадує перебіг подій офіцер. – У той час, як ворожа танкова колона рухалася в сторону Чернігова, наші танки тримали перехрестя, а ми мали допомогти, також мала працювати артилерія».
Ворожу колону на трасі безпосередньо зустрічав командир роти Дмитра, який у бою загинув. Тому, відійшовши до Чернігова, молодий офіцер прийняв командування підрозділом на себе та разом із особовим складом став на оборону міста в районі ЗАЗу. Потім рота перемістилася на оборону міста в район Новоселівки, зайнявши визначені позиції між двома населеними пунктами.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Оборонці Чернігова: дівчина-воїн Ірина
«Саме там за характером бойових дій я зрозумів, що російська армія ні на що не здатна. По суті, нас там було чоловік 40, звичайний взводний опорний пункт. Але нас 16 днів не могли звідти вибити всіма можливими способами російської армії. Тобто це були і танки, і ствольна артилерія, і міномети, і бронеавтомобілі, і ДРГ приходили, і навіть двічі по нас застосовували бойову авіацію. Тобто конкретно бомбардували наші окопи 500-кілограмовими бомбами, – розповідає Дмитро й акцентує увагу на особовому складі. – Я хотів би відзначити мужність і героїзм солдатів, які були зі мною. Вони продовжували виконувати завдання, попри втрати, психологічне навантаження, щоденні обстріли. Основний удар прийняли на себе піхотинці, через що я вражений».
Дмитро, як і багато хто, піддаючись пропаганді, вважав, що російська армія – це справді потужна авіація, це сучасна зброя… Він їхав у складі своєї бригади і не знав, чого очікувати. Але характер ведення бойових дій показав, що росіяни ні на що не здатні, нічого не змінилося з часів радянської армії.
Натомість у Чернігові Дмитро відчув неймовірну підтримку мешканців, дорослих і дітей: «Відчувалася настільки сильна підтримка народу, що я зрозумів: ми не маємо права відступити. Єдність армії і народу довела, що ми – дійсно сильна нація. Ми вистоїмо та переживемо».
Старший лейтенант Дмитро після строкової служби довго не міг знайти себе в цивільному житті. Події 2014 року підштовхнули піти в армію добровольцем за мобілізацією. Служив у розвідувальній роті. У 2014-2015 роках отримав перший бойовий досвід. Хлопець зрозумів, що прагне більшого і вступив до Військового інституту танкових військ. Повернувшись до рідної військової частини, став на посаду, яку й обіймав до повномасштабного вторгнення рф. А далі все змінила війна…
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
Джерело: Оперативне командування «Північ» / Operational Command «North»
