Є думка, що історія ходить по колу. До того ж, на думку громадського активіста Олександра Ясенчука, сучасна війна – це наслідок тої війни, яку програли українці на початку 20 сторіччя.
В 1917 році, стався розпад Російської імперії й Україна проголосила свою незалежність. Але Росія продовжувала плекати імперські амбіції. І після краху царського режиму відбулася зміна ідеології і замість царської імперії постала більшовицько-комуністична.
«Після жовтневого перевороту російські більшовики почали наступ на Україну. І їм тоді, як до речі, нині, допомагали місцеві калаборанти.
Чимало жителів України виступали проти радянської влади, натомість червоні більшовики прагнули створити органи влади на місцях для боротьби із спротивом місцевого населення, наведення ладу, викачки ресурсів. Водночас почали репресії проти місцевого населення, аби залякати ізнищити незгідних. Причому, методи були різні: розстріли, реквізиція майна, скота і виселення із домівок.
Починаючи із 1917 року і по 1990 рік було репресовано 296 тисяч жителів Чернігівщини. Але на мою думку і думку істориків, цю цифру можна сміливо множити на три. Бо не всі факти репресії задокументовані. Зокрема випадки виселення із хат і конфіскацію майна часто не фіксували протокольно. Людей просто викидали з домівок на мороз. Якщо їхні родичі дозволяли, то ці люди могли певний час в них пожити. А якщо ні, то людей просто виганяли геть із села за принципом: йди і гинь, де хочеш.
Примітно, що 1917-21 роки характеризувалися селянськими повстаннями. І повстання також були перед Голодомором», — розповідає Олександр Ясенчук.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Від шахтаря на Донеччині до керівника гітарної студії на Чернігівщині: життєва динаміка Артема Тихонова
Зокрема під час відвідин кладовища у села Чудівка на Ріпкінщині пан Олександр побачив два символічні хрести на кладовищі. За розповідями місцевих жителів, селян викликали чекісти в сусідню Пилипчу за нібито участь у повстанчих загонах Галаки, які відзначалися особливою жорстокістю на межі із садизмом, хоча чудівці стосунку до повстанців не мали. А ввечері коні привезли підводу з тілами вже забитих чоловіків.
«Хрести встановив їхній родич, герой Дмитро Розенко, що загинув 25 лютого 2022 р. біля Халявина під час боїв за оборону Чернігова. На цьому кладовищі і його могила.
Примітно також, що поруч з жертвами більшовиків похований і один з їхніх катів — більшовик Ілля Балабаш, теж житель села Чудівка. Кат недовго пережив жертв — в ті часи жорстокість породжувала ще більш нелюдську відповідь. Його підстерегли біля власної хати і після мордувань убили. Місцеві розповідають, що лісові хлопці розрізали йому живіт і напхали його зерном — так мстилися тим, хто реквізував зерно у селян», — повідомив громадський активіст.
Сожі поховання тих часів на Чернігівщині зустрічаються. Наприклад пошуковцями і громадськістю було встановлено пам’ятний знак у Седневі.
«У 1918 році, коли Щорс наступав на Чернігів, у засідку в місті Сновськ потрапив загін петлюрівців, тобто вояків УНР. Було їх 30 хлопців із сіл довкола Седнева. Їх постріляли і повкидали в яму. Але місцевий житель дізнався, де ця могила й до 1990-х років за нею доглядав. Потім про це довідався Ервін Міден, відомий екскурсовод, і поділився інформацією зі мною, а я з іншими людьми. І на могилі встановили хрест і позначку. Але насправді ми не знаємо,скільки людей там покояться і не знаємо їхніх імен.
Також років п’ять тому в Ічні місцевий краєзнавець Віктор Моринець довідався від місцевих жителів про місце, де більшовики у 20-х роках розбили загін повстанців. А в більшовиків була традиція відтинати голови, щоб з’ясувати потім кого із повстанців вбили. А тіла залишали на місці, кидали в ямку і закопували. То місцеві намагалися віднайти місце, де були ті тіла, точно місце поховання не знайшли, але символічний хрест встановили.
І таких могил по Чернігівщині, де були повстанські рухи, можна встановити багато. Просто ніхто цим не займається», — зауважив громадський активіст Олександр Ясенчук.
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
Ірина Осташко
Фото – Олександр Ясенчук
