У населених пунктах, що розташовуються поблизу ворожого кордону, життя – особливе, що й ворогу не побажаєш. Люди живуть і намагаються вести господарство під вогнем у прямому значенні. А звуки вибухів від снарядів і бомб, що несуть смерть, тут буденність.
Про це й не тільки – в розмові з Сергієм Сергієнком, начальником Новгород-Сіверської РВА.
Пане Сергію, скільки громад вашого району відчувають на собі ворожду агресію?
У Новгород-Сіверському районі – чотири громади: Новгород-Сіверська, Семенівська, Понорницька і Коропська. Дві останні працюють у більш-менш спокійному режимі, натомість Семенівська і Новгород-Сіверська громади відчувають агресію ворога. На прикордонні з країною-агресоркою відбуваються постійні обстріли. Минулого тижня було більше як 400 прильотів. А у вихідні були пуски ракет по прикордонню.
У небезпечній зоні нині проживають приблизно 14 500 людей, які потребують відселення.
Які нині пріоритетні напрямки роботи РВА?
Разом із громадами ставимо найголовнішим питанням евакуацію людей із територій, де є загроза для життя. Але процес відбувається дуже-дуже тяжко. Бо поки обстрілюють, люди виїжджають, щойно обстріли припиняються – люди повертаються до своїх домівок. Але ми маємо приклади сіл, де населення виїхало майже 100%. Це в Семенівській і Новгород-Сіверській громадах.
Однак обстріли тривають. Один із таких тривалих відбувся минулого тижня – це село Вороб’ївка Новгород-Сіверської громади. Із села за чотири дні виїхали 67 дорослих і 1 дитина. Бо люди шукають більш безпечних місць.
Люди мають куди їхати? Чи є житло, аби їх розмістити?
У нас є постійне і непостійне житло на такі випадки в кожній громаді. У громадах готові місця для прийому евакуйованих. У Коропській і Понорницькій громадах підготовлені гуртожитки, лікарні, школи. Завезені потрібні першочергові речі для людей – ковдри, постільна білизна. Окрім цього, маємо медикаменти та продукти для цієї категорії людей.
У Новгороді-Сіверському є спеціально облаштовані місця для переселенців. Це гуртожитки. Щоправда, люди приїжджають, побули тиждень і шукають інші місця, де зручніше. Бо гуртожиток – то гуртожиток. Люди або їдуть до своїх родичів, або в інші місця подалі від кордону.
Водночас ми забезпечуємо постраждалих людей необхідними будівельними матеріалами. У співпраці з організаціями від ООН і «Рокада» ми тільки минулого тижня завезли дві машини з будматеріалами. Одну направляємо на Семенівську громаду, іншу – на Новгород-Сіверську.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Відкрив першу в Європі школу пасічників і винайшов рамковий вулик – досягнення уродженця Чернігівщини
Який моральний стан людей, які щодня живуть під обстрілами з небезпекою для життя?
Тяжкий. Бо люди лягають спати під звуки вибухів і прокидаються. Від цього серце щемить. Наше завдання – вмовити їх виїхати на більш безпечну територію.
Чи забезпечені сільські жителі продуктами?
На сьогодні не зупинилася доставка товарів першої необхідності, автівки розвозять хліб й інші продукти, необхідні речі. Машини курсують. Хочу подякувати людям, які не тільки зберегли торговельну мережу в селах, а й додатково нині долучають комерсантів. Ми з ними спілкуємося, обговорюємо складні питання та долучаємося до контролю за форматом роботи, аби люди були з усім необхідним.
Світло всюди є?
Унаслідок обстрілів відбуваються руйнування електромереж. На сьогодні кілька сіл не мають електропостачання. Це села Карповичі, Тимоновичі, Заріччя, Мурав’ї. Завдання відновити електропостачання в цих селах немає, бо вони під постійним ворожим вогнем. У всіх інших населених пунктах, якщо вимикається світло, бригада виїжджає та відновлює мережу. Те саме відбувається і з газопостачанням. Комунальні служби не зупинили свою роботу. Попри небезпеку, займаються відбудовою та відновленням мереж.
Чи є постраждалі в результаті обстрілів?
Так. Останній приклад – поранення двох людей у кінцівки під час обстрілів. А вчора від обстрілів Грем’яча жіночка отримала поранення, але тілесні ушкодження не є тяжкі, то по медичну допомогу не зверталася.
Яка ситуація з економічним розвитком в районі, які є проблеми?
На сьогодні на територіях, які обстрілюють, люди збувають скот. То ми розуміємо, що скоро виникне питання: чи є необхідна кількість молока для виробництв молокозаводу? І цей процес спинити не можна, бо люди шукають більш безпечні місця і не завжди можуть забрати з собою худобу.
Десь за місяць, думаю, настане пора збирати врожай. Ми сподіваємось, що фермерам, які працюють у зоні бойових дій, усе-таки вдасться зібрати свої врожаї. Бажаємо їм у цьому успіху. Але ж це буде непросто.
Є проблема з пересуванням людей у зоні бойових дій. Але люди згуртовуються, користуються особистим транспортом. А коли є потреба у відселенні, долучається громада – надають транспортні засоби й автобуси для евакуації. В цьому форматі ОВА надала запаси пального. Тобто в кожній громаді є пальне, що потрібне для виконання евакуації. Водночас ОВА надала продукти харчування, які ми тримаємо на випадок переселення людей.
Найголовніші наші турботи – забезпечення людей продуктами та медичним обслуговуванням.
Чи відчуваєте брак робочих кадрів через те, що люди – на війні?
Так. Є потреба у фахівцях, яких призивають до ЗСУ. Але нічого не вдієш, люди виконують конституційний обов’язок. Адже наше головне завдання – забезпечити обороноздатність держави. Цим нині і займаються наші центри комплектування, військові адміністрації і територіальні громади.
Спілкувалась Ірина Осташко
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
