Відкрив першу в Європі школу пасічників і винайшов рамковий вулик – досягнення уродженця Чернігівщини

Цього дня 248 років тому народився Петро Прокопович, який здійснив справжню революцію у сфері бджільництва. Пам’ять талановитого земляка вшановують на Чернігівщині донині.

Петро Прокопович з’явився на світ 10 липня 1775 року в селі Митченки поблизу Батурина в родині священника. Батько його дуже хотів, щоб син також став духівником.

Петро Прокопович здобував освіту в Києво-Могилянській академії, але вибрав кар’єру військового. Щоправда, один день на пасіці брата змінив усе його життя.

«Петро Прокопович покинув військову службу і почав займатися бджільництвом у рідному селі Митченки, за що батько позбавив його спадку.

Бджолу Прокопович називав сонячною комахою. Але омріяне бджільництво йому спочатку не дуже вдавалося. Був рік, коли його пасіка і будинок згоріли. Тому Петру Прокоповичу довелося викопати землянку, в якій він і зимував», – у коментарі для ЧЕЛАЙН зазначила Наталія Саєнко, вчений секретар Національного заповідника «Гетьманська столиця».

Революційний винахід у бджільництві він зробив у січні 1814 року – винайшов рамковий вулик розбірної конструкції, так він сам його і назвав.

«Для бджільництва – це величезний прогрес. Бо на той час використовувалася так звана роєбійна система, коли вулик-дуплянку влаштовували над димом, бджіл викурювали, але ж і мед був із запахом диму та залишками комах. Натомість завдяки новому вулику можна було контролювати процес збору меду, розмноження бджіл, краще готувати їх до зимівлі», – розповіла Наталія Саєнко.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: На Чернігівщині можна покататися на конях, побачити міні-тваринок і диких кішок: родзинки парку природи «Беремицьке» (Фото)

Петро Прокопович вирішив ділитися своїм досвідом, тому й відкрив у рідних Митченках першу на східній частині Європі школу бджільництва. А через кілька років він переніс цю школу в придбаний ним маєток у селі Пальчики. Саме там школа пережила свій розквіт.

«Окрім заняття бджільництвом, Прокопович досліджував властивості рослин. Зокрема дуже полюбляв рослину синяк, що цвіте видовженою китицею синього кольору. Він довів лікувальні властивості цієї рослини. Закуповував різні сорти винограду й інші рослини, і все це вирощував у себе на пасіці. Вивчав він і хвороби бджіл, методи лікування, підгодівлі їх на зиму», – зауважила вчений секретар заповідника «Гетьманська столиця».

Петра Прокоповича не стало у 1850 році, він помер у своєму маєтку в Пальчиках. Згідно із заповітом, поховали його на території школи для бджолярів.

А в 1995 році, коли формувалися охоронні зони заповідника «Гетьманська столиця», могила видатного пасічника увійшла в ті межі.

«Нині траса Київ – Бачівськ проходить через територію колишньої школи для бджолярів. А неподалік від дороги знаходиться склеп, у якому похований Петро Прокопович і його син Степан Великдан. У 2008 році над могилою було встановлено бронзовий пам’ятник роботи відомого скульптора Геннадія Єршова. Але відбулася крадіжка: пам’ятник, імовірно, причепили до якоїсь техніки та поцупили з могили Прокоповича. Зловмисників і пам’ятник не знайшли досі. Нині на могилі стоїть інший пам’ятник, із бетону – Прокопович у повний зріст із рамкою вулика», – сказала Наталія Саєнко.

У мирний час у день народження Петра Прокоповича завжди відбувалися заходи, на які збиралися пасічники.

За місцевістю, де похований Петро Прокопович, доглядають працівники заповідника: періодично влаштовують прибирання, обкошують рослинність, встановили альтанки. У Митченках, де була бджолярська школа і батьківський будинок Прокоповича, також встановлено пам’ятний знак.

Також відомо, що Прокопович писав працю «Записки о пчеловодстве». Клопотався про відкриття друкарні і навіть закупив потрібне устаткування. Але цензура не дозволила йому зробити це в його маєтку. І він спересердя спалив більшу частину своєї написаної праці. Його статті, які публікували в різних журналах, збереглися.

Ірина Осташко

Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv