Олена Старченко не лише красуня і мама двох синів, а ще й художниця, шаржі якої на чернігівців доволі часто з’являються у стрічці Facebook. Олена малює з 2 років, щойно зуміла втримати фломастери та пензлі в руці. Зізнається, це було єдине заняття, яке могло змусити її посидіти.
«Малювання для мене – справа душі. Не можу назвати це словом хобі, це – невід`ємна частина мене, скільки я себе пам`ятаю.
Мені дуже пощастило усвідомити ще в дитинстві, чим я хочу займатися, і приділити цьому багато часу. Коли мені було 10 років, почала займатися з Наталею Карлюгою, вона художник-аквареліст. Я добре запам`ятала її слова, що акварель опанувати найважче, і той, кому це вдалося, зможе малювати чим завгодно. Наступні п’ять років я була її учнем, за що дуже вдячна».
У шкільні роки юна художниця вигравала практично в усіх художніх конкурсах, у яких брала участь, дуже любила малювати стінгазети.
Попри захоплення малюванням, навчатися Олена вступила до Чернігівського педагогічного університету на фізико-математичний факультет. Але це не завадило їй на першому курсі почати освоювати портрети.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Люди: про 100 планів Олени Загребіної та творчість як спосіб життя
«Перший шарж я намалювала на свого старшого синочка і виклала фото роботи у Facebook. У той самий день почали писати знайомі з проханнями намалювати шаржі для них, і, як кажуть,«понеслося». Сьогодні шаржі в мене замовляють люди з усієї України. Із відгуків можу сказати, що діапазон вражень після отримання шаржу великий: від задоволеної посмішки до сліз радості».
Уже два роки художницю запрошують як шаржиста на свята по Чернігову й області. Олена малює швидкі шаржі за 5-10 хвилин.
У вересні-жовтні 2018 року мисткиня провела серію майстер-класів із малювання акрилом (бо ця фарба безпечна та швидко висихає) спільно з дитячою студією.
«Це були корисні, за відгуками учасників, експрес-уроки малювання з багатьма прийомами та фішками. Кожен мав у результаті достойну роботу, котру сміливо можна розмістити на стіні або подарувати».
Бути художником, вважає Олена, – це бути вільним, адже ця професія не має жодних рамок. Проте, зазначає вона, з огляду те, скільки сьогодні творчих дитячих студій і способів творчого дозвілля для дорослих, мабуть, художник – це модно.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Люди: Модельєр, поетеса, пекар і науковець – грані таланту чернігівської письменниці Ганни Арсенич-Баран
«Коли кажуть, що художником бути важко, малооплачувано, незатребувано – це правдиво в одному: так, це важко. Адже більшість професій мають міру того, за який час можна їх опанувати, а потім лише вдосконалювати свої вміння. З роботою художника немає жодних рамок, правил, гарантій, чітких критеріїв».
Попри загальноприйняті поняття, в таке поняття, як «талант», Олена не вірить, адже, щоб досягти успіхів у справі, якою займаєшся, одного таланту замало.
«Створюючи картину, перебуваєш в постійному пошуку потрібного кольору, пропорцій, розмірів і ще багато чого, що треба тримати під контролем й аналізувати. Для цього лише так званого таланту замало. Якщо людині щось вдається краще за інших, то це означає, що вона намагалась вивчити це, досягти найкращого результату, постійно докладала зусиль».
Про себе художниця говорить, що зовсім не вписується в традиційний образ художниці «в літах, у беретику, спокійна, нікуди не квапиться».
«Я зовсім не така. Я мама в декреті, тому турбот щодня у мене вдосталь, і вже кілька років малюю лише на замовлення, переважно вночі, саме через дефіцит часу. Серед планів на майбутнє – звісно ж, почати створювати картини для власного задоволення, зробити виставку робіт. Хочу вийти на міжнародний рівень».
А ще Олена любить Чернігів, вважає його чудовим і сповненим можливостей містом, бажає чернігівцям жити на максимум і плекати мрії, а не страхи.
Спілкувалася Юлія Заліська
