Люди: Модельєр, поетеса, пекар і науковець – грані таланту чернігівської письменниці Ганни Арсенич-Баран

Поетеса, прозаїк, науковець, кандидат філологічних наук і доцент кафедри філологічних дисциплін Інституту післядипломної освіти, співає в хорі. Це все про одну людину, надзвичайно талановиту жінку – Ганну Арсенич-Баран. Волею долі сьогодні вона чернігівка, хоча народилась в Івано-Франківській області, в селі Нижній Березів Косовського району. Тепер очолює Чернігівську обласну організацію Національної спілки письменників України. І найголовніше – дарує поціновувачам прози та поезії вишукані рядки своєї творчості.

Пані Ганно, перелік напрямків вашої діяльності просто вражає. І всюди ви досягли серйозних висот. Звідки таланти? У вашій родині хтось має ще пристрасть до творчості, літератури?

Загалом можна сказати, що родина талановита. Батьків двоюрідний брат – поет Дмитро Арсенич, член Національної спілки письменників України. Писав вірші мій дідусь Дмитро (мамин батько). Двоюрідна сестра Ганна Гнатишак – знана композиторка. Син Іван теж творить сучасну літературу.

Батьки ж мої працювали в торгівлі. Тата, на мою велику прикрість, нема вже 22 роки. Мама зараз на пенсії.

Родом ви з Івано-Франківщини. Часто буваєте на своїй малій батьківщині?  

Напевно, для кожної людина її батьківщина – то наймиліший край. Материнська земля завжди вабить і кличе. Буваю, на жаль, там не так часто, як того хотіла б. Проте в лютому їхала додому – в матусі був ювілей.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Люди: Спадковий гончар із діда-прадіда

Як ви потрапили до Чернігова? Враження від міста?

Так склалася доля. Чоловік приїхав служити до Чернігова. Він у мене священик – настоятель П’ятницької церкви. Звісно, я приїхала з ним. Перше враження було надзвичайним. Я закохалася в це місто. У мене є нарис «Мій Чернігів», у цьому творі я зізнаюся в коханні нашому місту.

Коли ви вперше почали писати? Звідки берете натхнення, щоб писати?

Перший вірш був написаний у першому класі. Віршем, звісно, його назвати складно, але якісь римовані рядки з’явилися в мене саме тоді. Вони були присвячені мамі.

Звідки беру натхнення? Складно відповісти. Це треба переживати. Бути письменником – це бути оригінальним і глибоким у слові, це шукати теми і форми, які і тебе, і твого читача вражають. Зрештою, це такий стан, коли ти не можеш не писати, бо тебе болить те, що ти виносиш на суд читача і критика. А натхнення – то непоясненна річ. Воно просто в тобі нуртує – та й усе.

Що вам легше дається – поезія чи проза? Назвіть, на вашу думку, ваші найкращі твори.

Мені здається, що я таки більше прозаїк, ніж поет. Вважаю, що найсильнішими моїми творами є два романи – «Радуйся, Невісто неневісная!» та «Муська» і кілька оповідань. Перший роман про життя Богородиці, другий – про долю жінки на тлі історії України.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Люди: про щасливу художницю Оксану Грек, розмову з Всесвітом та картини-ліки

Розкажіть, хто був вашим учителем у світі літератури? Хто з письменників був прикладом у творчості?

Мала гарних учителів літератури в школі, удома була велика бібліотека. Звісно, важливу роль відіграв батьків двоюрідний брат Дмитро Арсенич, який приносив мені новинки літератури й казав: «Учися». Я багато читала, а це завжди на користь.

Серед письменників, для мене завжди еталоном був і є Тарас Шевченко. Вважаю, що він надзвичайно актуальний у всі часи. А ще Микола Вінграновський і Роман Іваничук. Перший для мене зразок поета, другий – прозаїка.

Особисто я сьогодні читаю наприклад, Михайла Слабошпицького «Тіні в дзеркалі», Йосипа Струцюка «Отаман Болбочан та інші», Кетрін Стокетт «Прислуга».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Люди: вегетаріанка, економіст і кухар: три стихії Ольги Широкан

Розкажіть про ваші хобі.  

Важко це назвати хобі, але я, окрім літератури, займаюся наукою. Очолюю кафедру філологічних дисциплін та методики їх викладання Чернігівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені К. Д. Ушинського. Це моя основна робота. Маю понад триста наукових і методичних публікацій. То література – майже хобі. J Звісно, читаю книги, вишиваю, моделюю одяг. А ще незлецьки готую й випікаю. J Співаю в хорі й керую ним. Ще мрію навчитися малярства.

Чи важко сьогодні письменникові виходити на широку публіку – друкуватися, наприклад, тощо. Чи є підтримка від влади?

Книжка – це теж товар. В умовах ринку видавці зацікавлені у творах, які зможуть продати (хоч як би цинічно це звучало). Комусь вдається пробитися на ринок, комусь – ні. І міра таланту тут, на жаль, важить не так уже й багато. Щодо влади. Кожна обласна адміністрація й рада по-своєму вирішує це питання, тобто питання підтримки місцевих авторів. Чернігівська обласна влада щороку виділяє кошти на видання книжок. За цією програмою вже чимало наших письменників змогли опублікувати свої твори. Але це невеликі тиражі. Є ще низка грантів, які письменник може виграти й видати свою книжку. Ще й отримати гонорар. Але літературою, хоч і прикро, зараз в Україні заробляють вкрай мало письменників.

Сьогодні в області членів Національної спілки письменників України – 42 митці. Молодих, на жаль, мало.

Яким ви вбачаєте майбутнє України?

Україна – велика держава. А її майбутнє залежить лише від нас. Будемо мудрі – буде щаслива країна.

Що ви побажали б своїм колегам-письменникам?

Наснаги, щастя, нових книг і успіхів.