До нашої редакції звернулась жителька Чернігівського району Лідія Г. Жінка попросила висвітлити інформацію щодо прав дітей з багатодітних сімей на безоплатний проїзд автобусами. Оскільки, як вона повідомила, за місцем її проживання перевізник категорично відмовляє в безоплатному проїзді дітям з багатодітної сім’ї приміським автобусом, мотивуючи свою відмову відсутністю компенсації з боку територіальної громади за пільговий проїзд.
Відповідь на це питання надає помічник народного депутата України Сергія Гривка, практикуючий юрист Антон Гайдук, який в громадській приймальні народного депутата надавав правову допомогу пані Лідії щодо захисту порушених прав.
«Згідно пункту 4 частини 6 статті 13 Закону України «Про охорону дитинства» дітям з багатодітних сімей надається, зокрема, така пільга: безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту (крім таксі), автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрішньорайонних, внутрішньо — та міжобласних незалежно від відстані та місця проживання за наявності посвідчення встановленого зразка, а в разі запровадження автоматизованої системи обліку оплати проїзду — також електронного квитка, який видається на безоплатній основі», — зазначає Антон Гайдук.
Підставою для отримання відповідної пільги є наявність посвідчення дитини з багатодітної сім’ї.
Статтею 37 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. Автомобільному перевізнику, який здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, забороняється відмовлятися від пільгового перевезення, крім випадків, передбачених законом.
Крім того, пунктом 145 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. №176, передбачено такі обов’язки автомобільного перевізника (підпункти 1, 10): — забезпечити дотримання персоналом вимог законодавства про автомобільний транспорт та захист прав споживачів;— здійснювати перевезення пасажирів з квитками і пасажирів, яким згідно із законодавством надано пільги щодо плати за проїзд.
При цьому жодний діючий законодавчий акт в Україні не встановлює обов’язковою умовою реалізації права особи на пільговий проїзд (незалежно від пільгової категорії) факт отримання перевізником компенсації від держави за пільгові перевезення або інші подібні обставини.
Право перевізника на отримання компенсації за пільгові перевезення становить предмет інших правовідносин (а саме – перевізника з державою, територіальною громадою і т.д.) і не може зачіпати прав осіб, пільги щодо безоплатного перевезення яких встановлені законом.
Україна є правовою державою, принцип верховенства права прямо закріплений в Конституції України, що означає обов’язкове виконання приписів державних законів всіма громадянами та юридичними особами.
Тобто якщо діючим законодавством передбачено право особи на безоплатний проїзд (наприклад, особі з інвалідністю, учаснику АТО або в даному випадку – дитині з багатодітної сім’ї) та, відповідно, закріплено обов’язок перевізника надати таку пільгу, то відмова перевізника (або водія автобуса) від пільгового перевезення з будь-яких підстав, не обумовлених законом,є неправомірною».
Питання від редакції: як на практиці можна забезпечити дотримання перевізниками вимог законодавства щодо пільгових перевезень громадян, якщо вони відмовляються це робити?
Помічник народного депутата України Антон Гайдук:
«На практиці найбільш дієвим способом захисту порушеного права на пільгове перевезення є письмова скарга на незаконні дії перевізника до державних органів, які мають адміністративні повноваження щодо перевізників. Це: Державна служба України з безпеки на транспорті, а також Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба»).
Також може мати певні результати звернення до представницьких органів територіальної громади, на території якої працює перевізник, та/або до обласної державної адміністрації – тобто до тих органів, які мають владні повноваження в певній адміністративно-територіальній одиниці, в тому числі засоби юридичного впливу на суб’єктів господарювання щодо дотримання ними норм законодавства України. Зокрема, за зверненням пані Лідії мною було підготовлено та спрямовано скарги на незаконні дії місцевого перевізника щодо відмови в пільгових перевезеннях в усі вищенаведені державні структури. На даний час чекаємо заходів реагування та відповідей», — зазначає Антон Гайдук.
*Актуально
