У селі Слобідка Талалаївського району вже не один рік спостерігається сумна картина – фактично на очах руйнується стара дерев’яна Покровська церква. Дах прогнив, купол упав два роки тому, вікон теж немає. Дощі, сніги й вітри поволі нівечать храм і ззовні, і всередині.
Найбільше ця проблема болить небайдужим місцевим жителям, які хочуть бачити у рідному населеному пункті відновлену церкву.
Село Слобідка належить до Староталалаївської сільської ради, де головує Василь Покришка. ЧЕline він розповів, що сам є уродженцем Слобідки і навіть пам’ятає, як у середині 60-х років уже минулого століття в храмі відбувались служби. Та через деякий час, невідомо з якої причини, їх припинили, а церковне майно передали до Чернігова. Актів передачі Василь Покришка теж ніколи не бачив. Так дерев’яний храм, зведений у 1835 чи 1836 році, залишився пустувати.
Наразі будівля нічийна – не стоїть на жодному балансі, статусу пам’ятки архітектури немає. І стояла б вона так іще дуже довго, якби небайдужі люди час від часу не надавали проблемі громадського розголосу та не змушували сільського голову до дій.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Унікальна історія про старі будиночки – окрасу Чернігова
Василь Покришка запевнив ЧЕline, що з цією проблемою стукав у багато дверей – до депутатів, які представляють Чернігівщину у Верховній Раді, інвесторів, які працюють на території громади, в облдержадміністрацію. Та поки не лише результату, а й жодної відповіді не отримав.
Щоправда, очікуючи на зворотну реакцію, сільський голова не сидів, склавши руки: звернувся до майстерні столичного архітектора Івана Бикова, бо фахівці, які в ній працюють, добре розуміють, як реставрувати дерев’яні церкви.
«Два роки тому Биков разом із командою приїжджав до Слобідки. Вони дослідили, в якому стані перебуває будівля. І сказали: якщо вчасно поставити купол, церква простоїть ще не одне століття, бо деревина, з якої вона зроблена, ще не пропала. На той час, щоб відновити тільки купол, потрібно було 150 тисяч гривень. Але потрібної суми не зібрали. Спершу місцеві люди сказали, що не проти долучитися до цієї справи. Ось тільки, якби хтось зайнявся збором коштів. Так сталося, що за це ніхто не взявся.
Але все ж знайшлася одна людина з Донецької області, яка перерахувала в київську майстерню гроші для виготовлення проектно-кошторисної документації на сам купол. За архітекторами справа не забарилась. Тож усі виготовлені ними документи були передані в облдержадміністрацію, особисто голові Кулічу, аби нам у якийсь спосіб допомогли провести роботи. Минув рік і ніхто палець об палець не вдарив», – нарікає сільський голова.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Святині Чернігівщини: історія другого народження Миколаївської церкви
Столичні фахівці оплачувані послуги виконали. Більше того, відшукали фотографії, на яких зображено первісний вигляд будівлі, адже відновлювати її планували саме такою.
Та, як вже зазначалося, справа донині з місця не зрушила. Своїми думками, чому все так, із ЧЕline поділився архітектор Іван Биков.
«Церква руйнується з декількох причин. По перше, будівля досі не взята на баланс сільської ради. Голова Покришка не хоче цього робити. Тобто споруда офіційно нічийна.
По-друге. Немає адекватного інвестора. Єпархія може забрати храм, але після реставрації. Тому потрібне державне фінансування. А для цього треба взяти церкву на баланс села чи громади, створити ініціативну групу, пробивати фінансування… У нинішній ситуації, поки церква нічия – діла не буде…», – сказав архітектор.
Спілкуючись із Василем Покришкою, склалося враження, що особливого бажання брати споруду на баланс сільради дійсно немає.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Історія будівлі Міської думи в чотирьох світлинах
«Церква – це власність громади. Якщо візьмемо її на баланс, порушимо Бюджетний кодекс. До того ж, основним відповідачем стану я. Всі казатимуть, що сільська рада не хоче відновлювати будівлю. А за що? Зараз видаткова частина бюджету тільки на утримання садочків, сільської ради, будинків культури й інших соціальних закладів – 1 мільйон 200 тисяч гривень. Залишається 800 тисяч. Але на ці кошти треба буде проводити ремонт твердого покриття вулиць. Також ми займаємося їх освітленням. Торік закінчили роботи в Старій Талалаївці, а розпочали в Слобідці», – повідомив сільський голова.
Він також розповів, що не так давно в селі Слобідка був схід села. Мовляв, на ньому людей турбували вищезгадані питання, а за церкву ніхто й не згадав.
«Я нагадував, що раніше ми вирішили допомагати храму. Але у відповідь почув: «Якщо коштів нема, то що зробимо?», – зауважив Василь Покришка.
Отака історія. І старовинну будівлю шкода, і сільський голова ніби в усі двері стукає, та чомусь ніхто не відчиняє. Імовірно, причина дійсно в тому, що споруда нічийна. За таких обставин цілком зрозуміло, чому ні держава, ні благодійники не спішать виділяти на неї гроші. Бо не розуміло кому, на чий рахунок, на що саме і хто прозвітує про затрати та виконане.
