Суспільство

На Донбасі загинув боєць з Чернігівщини

В ході виконання бойового завдання в зоні проведення ООС під час обстрілу російсько-окупаційними військами наших позицій з протитанкових гранатометів та мінометів, поблизу н.п. Водяне, Волноваського району, Донецької області 5 вересня 2018 року загинув старший матрос Максим Авдієнко.

Про це повідомляє Чернігівський обласний військовий комісаріат.

Максим Авдієнко народився 29 січня 1998 року у с.Гірськ, Щорського району (нині Сновського), Чернігівській області.

У 2013 році закінчив 9 класів Гірської середньої школи, та вступив до Щорського вищого професійного училища лісового господарства, яке закінчив у 2016 році за спеціальністю «озеленювач, лісник, єгер».

В липні 2016 року пішов боронити незалежність та суверенітет Україні, підписавши контракт. Після навчального центру проходив військову службу в зенітно-артилерійському підрозділі 36-ї окремої бригади морської піхоти на посаді номера обслуги зенітно-артилерійської батареї роти вогневої підтримки.

41257855_1888769961199874_3486198333955899392_n

Керівництво Чернігівського обласного військового комісаріату висловлює щирі співчуття рідним, близьким та друзям загиблого Воїна…

Ще статті по темі

12 коментарів

  1. Ребят, не знаю откуда у вас информацию, но вы когда пишите хоть знайте, что пишите. Учился он в Щорской (уже Сновской) гимназии. Вечная память, Макс.

    1. Пані Олено, інформація від військового комісаріату. Цілком можливо, що там помилка. Якщо для Вас в такій страшній новині для вас це головне, то… більш немає слів… Вічна пам’ять Герою!

      1. нет, это не главное. Но достоверность информации интернет-источников — наше все.

    2. В 2013 году был город Щорс и учился он в Щорском лицее все написано правильно.

    3. Вчора в вечері останню путь проводив ввесь район нашого бійця. Героям слава

  2. Керівництво висловлює співчуття близьким …. І що,а матері сина вже ніхто не поверне, це Жахіття ніколи не закінчиться і заради чого гинуть люди. Страшно навіть уявити як розривається серце у матері.Люди гинуть щодня, але ж не їхні депутатські діти тому їм це не болить і байдуже.

  3. МОЯ ПРИСВЯТА ГЕРОЯМ УКРАЇНИ, НЕБЕСНОЇ СОТНІ,
    ВОЛОНТЕРАМ, ПАТРІОТАМ,
    ХТО ПОКЛАВ СВОЄ ЖИТТЯ НА АЛТАР РІДНОЇ УКРАЇНИ —
    ЗА ЄДИНУ, ВІЛЬНУ І НЕПОВТОРНУ УКРАЇНУ!

    Із моєї збірки. Серед поля вітер віє, віє-повіває,
    Край села стоїть матуся, сино́чка чекає.
    Чому серце важко б’ється і вогне́м палає,
    Чом тривога в душу лізе, спо́кою не має?
    Серед ночі вовки ви́ють і пу́стка навко́ло,
    Замість місяця на небі страшне чорне коло?
    Чому зіроньки не ся́ють, а плачуть, тріпочуть,
    Це ж яку їй оповідку розказати хочуть?
    Чому чорна хижа пта́ха вікно розбиває,
    А жахливий біль голівоньку на́впіл розтинає?
    Чому трави повсихали, калина зів’яла,
    А веселка, наче збили, на зе́млю упала?
    Чому коршак в синім небі ту́гу розливає,
    А берізка про що каже: «Його вже немає…?»
    Чому плутаються ноги, чому ви́снуть руки,
    Чом земля кудись тікає, такі кволі рухи?
    Чому хочеться упасти у зе́млю живою…
    «Там зустрінусь я, синочку, навік із тобою…»
    «Не спіши, моя голубко, я тебе прохаю,
    Я побув уже у пеклі, а тепер – до раю.
    Ти вітай, матусю — нене, усіх, кого знаю,
    Вимітайте сміття вра́же із нашого краю.
    Хай єдина навік буде — рідна Україна,
    У добробуті хай квітне вся́ наша родина.
    Хай під небом синьооким дозріває колос
    І зове сім’ю вечерять ніжний мамин голос.
    ЛІЛІЯ ПРИХОДЬКО м. Чернігів

  4. Із моїх творів. Зойкнула мати — шкрябнула шибка,
    «Господи мій», — зголоси́ла лебідка, —
    Кинулась двері хутчіш відчиняти,
    Радість велика – синочка стрічати.
    Клямка стото́нна, не слухають руки,
    Кволі, поволі, невпевнені рухи,
    Ноги дрижать — «Дитина моя»,
    Ледь доплелася, нікого нема…
    Наче за хвірткою подих почула,
    Босо́ніж побігла, нічого не взула,
    Ноги дрижать — «Дитина моя»,
    Ледь доплелася, нікого нема…
    Кинулась далі матуся за хвіртку,
    Думала очі синочка – ні…зірки,
    Ноги дрижать — «Дитина моя»,
    Назад поплелася… Нікого нема…
    Сяють зірками на небі синочки,
    Кріпіться матусі, у вас є ще дочки,
    Слава Героям! Славімо в віках,
    У справах, віршах і гарних піснях!
    Лілія Приходько

  5. Вечная слава герою!!!!!!!Вечная память Максим!!!!!((((((

  6. Вічна пам’ять! Шкода хлопця. Шкода його матір та молоду дружину!

Back to top button