13 лютого весь світ відзначає День радіо. Це насправді унікальний ресурс, адже, як сказав колись восьмий генсек ООН Пан Гі Мун: «В умовах конфліктів і за часів криз радіо стає рятівним колом для вразливого населення».
Аби дізнатися більше про те, як з’явився цей вид ЗМІ на Чернігівщині та тонкощі радіожурналістики, ЧЕline вирішив поспілкуватися із заслуженим журналістом України, який багато років очолював обласне радіо Чернігівщини, – Олегом Шолохом.
Радифікація області розпочалася ще з квітня 1920 року, коли на Чернігівщині спорудили приймальну установку. Через 13 років створили Чернігівський обласний комітет радифікації і радіомовлення, після чого розпочалося розгалуження дротової мережі, аби можна було поширювати програми.
«Після війни цей комітет очолив Леонід Неговський. Саме він і створив студії радіо та журналістський корпус. Редакції тоді розміщувались у різних приміщеннях, таких як обласна філармонія та колишній кінотеатр Щорса, що зараз є молодіжним центром», – розповідає Олег Петрович.
У 1961 році в Чернігові з’явився Будинок радіо – завдяки тодішній очільниці комітету радіомовлення Антоніні Соколовій. Саме в цей час на радіо, окрім журналістів, з’явилася технічна служба.
Олег Петрович згадує, що у 90-х роках цей вид ЗМІ почав занепадати. Але не буває лиха без добра. І зі здобуттям незалежності українське радіо отримало можливість виробляти власний якісно новий продукт без ознак радянщини. Зникла цензура, з’явилася свобода слова.
«Коли я тільки починав, то доходило до того, що ми писали людям тексти, а вони їх просто озвучували, щоб усе відповідало політиці партії. А потім уже все це зникло і зараз по радіо люди говорять вільно, висловлюючи власні думки», – каже журналіст.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Про радіо, телебачення та зв’язок на Чернігівщині у цифрах
На той час радіо охоплювало всю область та було дуже популярним, оскільки місцевого телебачення ще не було, і новини області люди дізнавалися з радіоприймачів. До того ж збільшився час мовлення обласного радіо – до 4 годин на добу.
«Для тих, хто застав той час, радіо стало рідним. Я пам’ятаю чимало цікавих випадків. Якось одна бабуся навіть написала в заповіті, щоб її поховали з радіоприймачем. А канадський радіолюбитель, який сам родом із Чернігівщини, писав нам листа про те, що він там знайшов нашу хвилю і залюбки слухає новини рідного краю», – згадує Олег Шолох.
Журналіст каже, що радіо змінювалось із часом, відповідаючи на запити слухача. Відстежуючи вимоги суспільства, його працівники намагалися створювати цікаві програми, які розвінчували міфи історії Голодомору та війни.
«Зараз радіо – це рупор, який чесно і правдиво розповідає про те, що відбувається в країні, в нашій області. Тому його роль досить значна. А обласне радіо суттєво ближче до слухача, ніж загальноукраїнське. Місцеве радіо несе те, що цікавіше людям саме нашого регіону. Воно рідне для жителів області», – зазначає Олег Шолох.
І хоч Олег Петрович уже на пенсії, та радіо слухає і зараз. Каже, що у теперішньому ефірі бракує емоцій, адже тільки ними можна насправді зацікавити слухача.
«Це і музика, і голос, стиль подачі. Тому що просто розказати замало. Треба це робити від серця та душі, щоб інформація з радіоприймача торкнулася людських струн. Бажано відбирати суть сказаного в інтерв’ю, накладати на мелодію та додавати дикторський текст», – наголошує журналіст.
Основним плюсом радіо Олег Петрович називає оперативність. А от для того, аби вся інформація, яка виходить із приймачів, була не тільки швидкою, а ще й професійною, на його думку, журналісту треба вміти докопуватись до суті та бути відкритим до людей.
«Проблема молоді полягає в тому, що іноді через брак досвіду, інформація, яка виходить на радіохвилях, є досить поверхневою. Для цього треба багато працювати та вміти розбиратися в різних темах», – говорить Олег Шолох.
Наприкінці розмови Олег Петрович зазначив, що радіо насамперед створене для слухачів, які є ще й надійними помічниками журналістів, адже вони часто телефонують і допомагають у пошуку тем. Тому він вітає всіх радіолюбителів, а також ветеранів і нинішніх працівників цієї сфери зі святом радіо.
Ольга Лазун
