Об’єднання території Святовознесенського храму і перенесення дороги – думки чернігівців

Наприкінці 2018 року в Чернігові заговорили про об’єднання території Свято-Вознесенського храму. З цього приводу навіть відбулась зустріч чиновників, духовенства і представників релігійної громади, на якій йшлося про перенесення в інший бік дороги, що роз’єднує Воскресенську церкву та церкву Святого Григорія.

Тема викликала жвавий інтерес передусім у містян, що знаються на історії та добре обізнані з минулим рідного міста. І не дарма. На перший погляд, справа добра, але є вагоме «але», на якому акцентував увагу історик Олександр Бондар.

«Ну не можу я пройти повз «об’єднання» Воскресенської і Григорівської (відомої у простонароді як «дзвіниця») церков. До 1930-х років це був єдиний комплекс цвинтарних церков, збудованих між 1771 та 1783 рр. Звісно, об’єднати комплекс знову – це добре, але серед означених проблем під час сьогоднішнього засідання жодна душе не згадала, що це якраз цвинтарні церкви. Загалом цей цвинтар, утворений у 1770 р., проіснував аж до початку ХХ ст., його площа близько 9 га… За мінімальними підрахунками, там поховано приблизно 15 тисяч мешканців міста… А тепер до головного… Щоб збудувати нову дорогу, треба буде потривожити прах щонайменше декількох сотень, а може й тисячі людей… Це все-таки було централізоване кладовище (Яцево ХІХ ст.)… Якось так. Я не проти об’єднання комплексу, з погляду історичної справедливості це так, я хочу, щоб враховували всі нюанси», – написав у своєму пості в соцмережі пан Олександр.

Під публікацією розгорілась ціла дискусія, причому здебільшого серед істориків. Поцікавився ЧЕline і думкою пересічних чернігівців. Щоправда, чимало з них мало що змогли сказати про цю тематику. Мовляв, сушать голову над суттєво важливішими проблемами.

Та все ж думок про об’єднання церковної території вистачає.

Надія Дерев’янко

Думаю, що церква із дзвіницею не мають бути розділені. Бо територія одна, церковна. Це ж комплекс. А те, що було, кошмар просто. Кожна будівля сама по собі. Храмовий комплекс повинен буди одним цілим.

Сергій Черняков

Комплекс треба об’єднати, але треба думати, як це зробити…

Сергій Гаврилін

Пішохідний перехід можна зберегти.

Альона Черненко

Могили там є зовсім «свіжі» і дуже неглибоко – під дорогою вони майже одразу під асфальтом. Ті поховання (у склепах), що були розкриті під час ремонту дороги в 80-х рр., виявились надто свіжими. Вибачте за деталі, але органіка там була в показовому стані для демонстрації того, чому відкривати ті могили не слід. Хоча, безумовно, не всі вони обов’язково такі.

Roman Yershov

Як об’єднати? Та зробіть вулицю пішохідною. Можна і проспектом об’їхати.

Максим Блакитний

Моя думка – закрити дорогу можна, церковний двір об єднати і більше нічого не робити. Якщо це один комплекс споруд, то чом би ні? Доріг вистачає.

Andrey Chernigov

Там на місці кладовища зараз торгові ряди, склади, житлові будинки, дороги, парковка та інше. Тож про «упокій» похованих у класичному розумінні, звісно, не йдеться. Інша справа – хто буде їх звідти викопувати в таких масштабах і як вони це будуть робити. Це не кажучи вже про знесення житлових будинків початку століття та іншого. Чи варте це «об’єднання» всіх титанічних витрат і зусиль, якщо у нас з іншими пам’ятниками через один не все гаразд.

Наталія Чусь

На щастя, зносити для нової ділянки дороги доведеться тільки сараї і вбиральню – не нові, але й не старовинні. Принаймні, так ми побачили на місцевості. На фотографії – саме місце для дороги: від стрічки до паркану. Найближчий житловий будинок – у дворі за парканом.

Олександр Ляшев

Цікаво, що об’єднати церковні будівлі на бажання московської секти, – це така нагальна річ, що за нею геть не видно ні українського цвинтаря, ні української історії за ним. Нехай ці москалі об’єднується в Сибіру з ведмедями. Українській громаді варто стати на захист цього цвинтаря. Спершу має бути національний інтерес. У цьому випадку археологічне дослідження цього об’єкта. А московські забаганки – до біса. Як і їх самих.

Сергій Лаєвський

Звісно, можна провести археологічні дослідження вкупі з ексгумацією і перепоховати рештки на одному з кладовищ (чи то всіх разом, чи то окремо). І це має бути дозвіл родичів на ексгумацію та перепоховання. Головне для мене запитання – а навіщо все робити? Кому заважає цей проїзд? Яку справедливість треба відновлювати і чому ця справедливість «справедливіше» за інші церковні справедливості, як-от: відновити монастирський сад біля Єлецького монастиря або прибудувати Покровську церкву до Катерининської церкви і таким чином вирішити проблему дзвіниці і хрещальні…