Писанкарка з 30-річним стажем, літераторка, про яку чули в Данії, й шанувальниця «ЧЕЛАЙН»: історія Ліани Лещенко

До нашої редакції зазвичай приходить чимало листів, у яких читачі розповідають нам про своє життя, діляться наболілим, радостями, творчістю, критикують або хвалять. Для нас це дуже важливо, бо саме через таку комунікацію розуміємо, що стоїмо на вірному шляху і працюємо не марно.

Особливо ж у період Великодніх свят порадував лист від нашої постійної читачки і дописувачки Ліани Лещенко з села Курінь Бахмацького району. Адже разом зі своїми привітаннями із весняними святами вона ніби подарувала шматочок своєї душі, а також тепло дитячих сердечок гуртківців-вихованців пані Ліани.

Тож не випадково виникло бажання розповісти про світлу й щиру пані Ліану всій області, бо у рідному районі вона досить відома й популярна. Жінка зізналася, що така наша пропозиція для неї дуже приємна і почесна. Тому не гаємо часу і знайомимося ближче. До речі, всі звернули увагу, що у творчої особистості й ім’я напрочуд мелодійне та незвичне?

Від мрій про армію до творчої професії

Ліана Лещенко народилася на Донбасі, в місті Харцизьк. І доля склалася так, що сім’ї довелося поколесити різними містами, бо голова родини був військовим, до того ж учасником Другої світової війни. Саме тому воєнна тема невипадково залишила слід у дитячій душі. Більше того, батькові розповіді живуть із дочкою й дотепер і знайшли відображення в її оповідках і віршах. Мама ж була професійним істориком та неперевершеною рукодільницею. А в роки війни, ще дитиною, – партизанською зв’язковою.

Життя – швидкоплинне, батьки нашої героїні вже відійшли у кращий світ і, ймовірно, посміхаються з небес, дивлячись, якою виросла донька.

«Вони дали хороше людське виховання, привчали до праці і творчості, навчали розуміти навколишній світ», – згадує Ліана Лещенко.

Великим був батьківський вплив і на світогляд.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Про 100 планів Олени Загребіної та творчість як спосіб життя

«Я вважала, що найпочесніша професія – захищати Батьківщину. Та, на жаль, у 70-х, коли я закінчила школу в місті Донецьку, не існувало професійного військового напрямку для жінок, аби піти служити в армію. Тож пройти стопами батька, як професійна військова, не змогла. Але курси санінструкторів закінчила», – розповідає Ліана Лещенко.

Дитячі мрії пов’язати життя з океанологією та біологією теж не справдилися. Натомість Ліана Лещенко стала працівником культурної галузі. Про що ніколи в житті не жалкувала.

«Закінчила Київський інститут культури імені Олександра Корнійчука. Отримала спеціальність «бібліотекар-бібліограф». Працювала в різних навчальних закладах. А потім так сталося, що я перебралася до Чернігівської області, в Бахмацький район, у село Курінь, бо вийшла заміж. Тут живу вже 30 років і навіть вважаюсь старожилом», – зазначила жінка.

Тепер багато років вона пов’язана творчою співпрацею з дітьми, жителями Бахмача та села Курінь. Веде гурткову роботу. На сьогодні – керівник гуртків народознавчого напрямку «українські витинанки» з паперу та «писанкарство».

«Я – працівник Бахмацького районного будинку дитячої та юнацької творчості. Але за місцем проживання керівника і дітей дозволено вести гуртки. Тож із молодшими школярами, які всі в нас дуже щирі й талановиті, вивчаємо українську символіку, традиції, кольори, які певний час були призабуті чи навіть заборонені, прикрашаємо виробами різні виставки, зокрема, на День села, шкільні свята, беремо участь у районних заходах. Писанкарство завжди актуальне, бо писанки роблять різдвяні, до Вознесіння, є купальські писанки. Тож актуальність цього виду мистецтва цілорічна», – повідомила Ліана Лещенко.

До речі, жінка не вважає себе професійним писанкарем. Хоча майже 30 років займається писанкарством і витинанками.

«Закінчувала курси при інституті післядипломної освіти в Чернігові за напрямком «декоративно-ужиткове мистецтво». Але ж і природні задатки маю. Тепер нашою автентикою цікавиться дедалі більше людей. До мене звертаються односельці і просто знайомі люди, щоб я їм розповіла про ті чи інші символи, навчила зробити писанку-мальованку, декоративну чи дерев’яну сувенірну», – каже вона.

Між тим, істину, що талановита людина – талановита в усьому, ніхто не сумнівам не піддавав. Бо Ліана Лещенко має безліч інших досягнень і захоплень. Зокрема, її рукоділля вистачило на виставку в Бахмацькому історичному музеї.

«Вона була присвячена плетінню спицями та гачком. Представляла серветки, скатертинки, давала майстер-класи дітям Бахмача. Бо в’язання – це також наш національний вид мистецтва. Деякий час вела гурток мотузкового дизайну, екологічний, ентомологічний, де разом із дітьми відображували світ комах у малюнках, аплікаціях. Деякий час була членом редакційної ради журналу «Юний натураліст», щоправда, нині він уже не виходить», – зауважила рукодільниця.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Копії знаменитостей, дизайн одягу та кольорові портрети: світ захоплень Наталії Кудін

Із дитинства Ліана Лещенко любила складати подумки віршики чи якісь історії. А потім почала їх записувати. Майстерність приходила поступово, тож нині творча бахмачанка – член обласної літературної спілки «Чернігів», і має за плечима перемоги в різних літературних конкурсах. Більше того, твори Ліани Лещенко вивчають на заняттях літератури й мови у школах, як місцевої літераторки, поетеси й казкарки.

«Сама природа дарує мені сюжети для написання казок, різних творів чи пісень. Уже вийшли 5 моїх книжечок для дітей. Я дуже вдячна спонсорам, які підтримують видання книг фінансово, бо маю невеликі доходи та піклуюсь про непрацездатного хворого чоловіка.

Радію, що люди люблять мою творчість», – усміхнулась жінка.

Свої книжечки Ліана Лещенко дарує бібліотекам і навчальним закладам. Адже вважає, що літературне слово має великий вплив на розвиток духовності, пізнання дітьми навколишнього світу.

«Видатний педагог Василь Сухомлинський свого часу казав, що людину виховує тільки слово, все інше культура, праця, творчість, пісні – все це йде від слова. Бо слово зробило нас людьми. Тож і я завдяки слову ділюся з дітьми своїм ставленням до навколишнього світу, щоб воно було гуманним», – говорить пані Ліана.

Також відомо, що вона – автор неофіційного гімну міста Бахмач. Називається ця пісня «Рідне місто». А музику написав відомий композитор, директор бахмацької школи мистецтв Олександр Іванько. Вже пішов другий рік, як цей гімн уперше прозвучав.

І ще один цікавий факт – про Ліану Лещенко з Куреня знають навіть у данському музеї казкаря Ганса Крістіана Андерсена.

«Я надіслала до цього музею листа, а також свої книжечки, дитячі роботи – аплікації, присвячені казці Андерсена «Дикі лебеді». Окрім того, написала, що Андерсен – мій найулюбленіший казкар. Мені з цього музею прислали відгук у цікавому конверті з емблемою. Подякували за увагу, що з дітьми вивчаю творчість Андерсена. І побажали усього найкращого. Це було трішки більше року тому», – зазначає літераторка.

Ліана Лещенко розповіла, що ще має купу планів і задумів. Зокрема, пропагує екологію в мистецтві. Наприклад, хоче робити сувеніри з уже використаних одноразових тарілок. Адже замість того, щоб збільшувати купи сміття на смітниках, таким розписаним посудом можна прикрашати оселі.

До речі, зайчик-витинанка, виготовлений дитячими руками юних курінчан, уже знайшов своє гідне місце в нашій редакції. 

Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv

Ірина Осташко