Якщо ви втомилися від постійних черг до музеїв, замків та галерей і не уявляєте, куди втекти від люду, який постійно фотографує пам’ятки, скульптури, мости й панорами міст, у нас є що вам запропонувати. Сьогодні розповідь журналістів IGotoWorld про неймовірне колоритне селище, що за 55 км від Чернігова.
Називається воно Радуль – це Ріпкинський район Чернігівщини. Цей населений пункт нагадує музей просто неба. Тут проживають старожили, яким є що розповісти туристам.
Радуль називають селищем на краю землі, бо до місцини веде всього одна дорога. Довкруж – ліси й болота, прямо – тече могутній Дніпро, за ним – Білорусь. Тамтешні люди спілкуються на власному діалекті, вкраплюючи у побутову розмову слова сусідів-білорусів.
Життя тут ніби зупиняється, переносить вас у минуле, врівноважує. Тут панує спокій, щезає тривога та не турбує буденність.
В Радулі є те, що у ХХШ столітті ми так стрімко втрачаємо, – спокій і спілкування з природою.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Зниклі безвісти і смертельні аварії – правда про наймоторошніше село на Чернігівщині
Побутує думка, що назва села походить від слова «радість». Буцімто тому, що її відчували першопоселенні старовіри, коли знайшли тихе місце і врятувалися від переслідувань царської влади. Радість відчуваємо й ми, коли гостюємо в Радулі.
Інша версія назви – від давно зарослого озера Радуль або Радутьє. Воно містилося між західною околицею селища й Дніпром.
Історія каже, що наприкінці XVII століття в Радулі почали селитися старообрядці, які тікали від переслідувань у віддалені місця імперії після реформ Никона. Саме тоді ці люди й оселилися в Радулі.
Нині ми можемо частково побачити, як вони формували свою культуру, побут, традиції, архітектуру тут, на краю землі.
Колоритне селище з кольоровими будинками дає відчути настрої першопоселенців. Типова хата в Радулі – це звичайний поліський зруб.
Під час прогулянки територією селища нас вразила велика кількість різьблених віконниць і луток. Дуже незвичне радульське обрамлення ґанків, веранд та віталень.
Цікаво бачити, що де-не-де біля будинків ще збереглися старовинні криниці та загорожі.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Село vs місто: добре там, де нас немає
Оскільки селище розташоване на Дніпрі, тут часто бувають повені. Пам’ятати це варто і подорожуючим. Адже у період дощів відпочинок у цій місцині доволі непередбачуваний.
Вже за радянських часів у Радуль з’їжджалися відпочивальники. Проте нині місця поблизу лісу, де вони зупинялися, зруйновані.
Очевидно, що селище занепадає. Звідси виїжджає молодь, залишаючи в старих будинках людей похилого віку. Тепер багато нерухомості в Радулі продають.
Попри занепад, сюди люблять приїздити охочі порибалити, поплавати на човнах вздовж річки та розкласти намет на березі Дніпра, попірнати в озері або річці, чи просто насолодитися тим, як тут магічно сходить і заходить сонце. Щодня воно накриває Дніпро своїм промінням неповторно та по-особливому. Звісно, їдучи в Радуль, треба враховувати, що через близькість до води тут може бути холодно навіть улітку, а щойно спадає спека, вам дошкулятиме армія комарів.
У Радулі немає готелей і ресторанів, зате є свобода, спокій, затишок і цілодобове єднання з природою.
Джерело: IGotoWorld
