В Україні триває медична реформа. Уряд уже ухвалив постанову, що дає змогу запустити її наступний етап. Він передбачає оновлення підходів до визначення госпітальних округів і впровадження сучасних підходів до формування мережі медзакладів.
Урядовці інформують, що все це робиться задля того, аби досягнути трьох основних цілей: доступність, якість і безоплатність медичної допомоги для українців.
«Ми всі працюватимемо, щоб лікарні спроможної мережі стали лікарнями зі знаком якості. Опиняючись тут, пацієнт зможе бути впевнений, що його доправили саме до того медзакладу, який відповідає його стану та хворобі, що в лікарні є необхідні фахівці й обладнання, аби надати якісну медичну допомогу. Не буде ситуацій (як часто трапляється зараз), коли пацієнт з інфарктом або інсультом потрапляє в лікарню, де не застосовують сучасні методи лікування, наприклад, тромболізис, бо немає фахівців, чи тромбоекстракцію, бо відсутнє необхідне обладнання, або ж фахівці недостатньо кваліфіковані для проведення таких процедур», — коментує міністр охорони здоров’я України Віктор Ляшко «Урядовому порталу».
Зазначається, що реалізація зазначеної реформи допоможе раціонально розподіляти закупівлі та постачання дороговартісного обладнання між лікарнями, відповідно до їхньої ролі у спроможній мережі госпітального округу.
Наразі реформа розпочнеться на території 18 областей і в місті Київ. На сьогодні задіяні ті території, де не ведуться активні бойові дії. Тож обласні військові адміністрації, зокрема й Чернігівська, впродовж двох місяців мають подати на затвердження в МОЗ власне бачення плану госпітального округу та формування спроможної мережі з урахуванням розвитку закладів первинної медичної допомоги та пунктів базування екстреної медичної допомоги.
Наразі все видається логічним і привабливим, але не все те золото, що блищить…
Відповідно до задуму, більше не буде поділу на обласні, міські, районні лікарні, натомість вони поділятимуться на надкластерні, кластерні та загальні. Пацієнти з найпростішими захворюваннями отримуватимуть лікування в загальних медичних закладах, у більш складних випадках їх доставлятимуть до кластерних і надкластерних медичних закладів.
І тут найцікавіше – кластерні лікарні визначаються з такого розрахунку: один медзаклад на мінімум 150 тис. населення. Загальна лікарня облаштовуватиметься з розрахунку, що один медичний заклад на 50–80 тис. населення, й обслуговуватиме населення однієї або кількох громад.
У свою чергу надкластерні лікарні будуть найпотужнішими закладами регіону, як нині обласні лікарні, під парасолею яких будуть об’єднані всі вузькоспеціалізовані заклади регіону, на кшталт кардіологічних диспансерів.
І отут увага: наша Чернігівщина – область специфічна, бо територія велика, а кількість населення, відповідно, не дуже, особливо в прикордонних населених пунктах, звідки з питань безпеки люди виїжджають. Тож цілком може статися так, що отримати потрібну медичну послугу, особливо людям похилого віку з сіл, буде ще тим завданням із зірочкою. Адже до потрібного медзакладу треба на чомусь доїхати, до того ж безкоштовно ніхто не повезе, відсидіти чергу до лікаря та якось знову повернутися додому. Медики таким станом справ, зокрема на прикордонні, стривожені.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Старий Чернігів: повоєнний парканчик навколо стометрівки і центр міста (Фото)
«Можливо, під час війни зміни не дуже доцільні. Адже можуть спровокувати соціальне напруження через відсутність загальної лікарні в прикордонній громаді. Не відомо, чи зможемо ми укласти договори на наступний рік із Національною службою здоров’я. А наші люди й так живуть у постійному напруженні, кілька населених пунктів нашої громади – під постійними обстрілами. Без доступної медичної допомоги їм буде ще важче. До найближчої загальної лікарні у Мені – 123 кілометри. До Корюківської лікарні від найвіддаленішого нашого пункту Клюси – трішки більше як 70 кілометрів. І не кожна людина зможе доїхати до загальної чи до кластерної лікарні. Бо у селах більшість населення – пенсіонери, не всі в змозі винайняти таксі, адже транспортного сполучення як такого немає, а ще варто враховувати поганий стан наших доріг. Тому я вважаю, що лікарні, розташовані в прикордонні, мають бути. Втім, може так статися, щоб накласти гіпс, ушити якусь рану, пролікувати перелом, людині за 100 кілометрів їхати буде важкувато», – в коментарі для ЧЕЛАЙН зазначає Ірина Якубовська, генеральна директорка Сновської ЦРЛ.
Вона також розповіла, що до кластерних і загальних лікарень є свої вимоги – насамперед стосовно наявних спеціалістів і обладнання. Але, попри нові виклики, гендиректорка вірить у краще.
«Я так вважаю, ще упродовж року ми працюватимемо, в нас є час, аби дещо підтягнути. Не вистачає в нас лікаря-інфекціоніста. Шукатимемо лікаря-травматолога. Водночас в умовах війни є багато лікарів-переселенців, які шукають роботу. До кластерних лікарень узагалі великі вимоги, то їм ще проблематичніше буде», – сказала вона.
А що буде з медзакладами, які не увійдуть у спроможну мережу, тобто «не дотягнуть» до хоч якогось рівня? Закриття, реорганізація чи ще якесь реформування? Поки кажуть, що вони продовжать функціонувати й укладатимуть контракти з Національною службою здоров’я. Винятком для таких лікарень стануть лише пакети на лікування інсульту й інфаркту.
На Чернігівщині вже відбулися два засідання профільної робочої групи під головуванням заступниці начальника ОВА Жанни Шерстюк. До обговорення обидва рази запрошували і керівників громад, адже саме громади є власниками медичних установ, повідомляє Чернігівська ОВА.
На першому засіданні увагу сконцентрували на лікарнях Чернігівського району. Зрозуміло, що у кожній із них – своя ситуація.
На думку міського голови Городнянської громади Андрія Богдана, Городнянська міська лікарня відповідає критеріям закладу загального профілю. Але заклад потребує комп’ютерного томографа.
У Ріпкинській ЦРЛ ситуація дещо інакша, та обидва заклади об’єднує місце знаходження – безпосередня близькість до кордону.
Остерська міська лікарня не відповідає низці показників загальної практики. Втім, громада прийняла низку програм, що можуть допомогти закладу розвиватися.
Жителі Куликівської громади дуже потребують терапевтичної допомоги, відтак саме цей напрям варто втримувати та розвивати в лікувальному закладі. Однак його статус все ж доведеться змінити.
Козелецькій лікарні, щоб дотягнути до статусу кластерної, варто попрацювати над послугами, що можуть отримати додаткове контрактування НСЗУ.
Найбільш дискусійним виявилося питання щодо роботи Чернігівської ЦРЛ. Керівника закладу запрошуватимуть до додаткового обговорення за участі представників інших медичних установ обласного центру.
Питання приналежності лікарень Корюківки, Мени, Сновська та Сосниці до кластерного чи загального рівня розглядали на другому засіданні профільної робочої групи.
Корюківська ЦРЛ надає медичну допомогу багатьом жителям громад навколишніх районів і, на думку генерального директора Сергія Пивовара, наближається до вимог кластерної лікарні. Для досягнення зазначеного рівня протягом року планується закупити нове обладнання та залучити лікарів із деяких спеціальностей.
Менська міська лікарня відповідає всім показникам закладу загального профілю. Тут планується розвивати хірургічну та реабілітаційну допомогу.
Сновська ЦРЛ надає стаціонарну та амбулаторну медичну допомогу і претендує на статус закладу загального профілю. От лише не дотягує з кількістю обслуговуваного населення. Між тим, Сновська громада – прикордонна. Відтак зменшення кількості населення є цілком зрозумілим явищем, а потреба в медичному закладі – ще гострішою.
«Ми постійно комунікуємо з МОЗ стосовно того, що лікарні в прикордонні мають отримати статус загальних. Це питання доступності медичних послуг та швидкого реагування на ймовірні загрози», – наголосила заступниця начальника ОВА Жанна Шерстюк.
Сосницька лікарня наразі є закладом планового лікування і не відповідає статусу загального профілю. Для збереження структури та забезпечення надання якісної медичної допомоги керівництву пропонують розглянути питання приєднання лікарні до кластерного закладу або закладу загального профілю.
Зрозуміло, що засідання в ОВА з питань реформування медичної галузі ще відбуватимуться, адже тема актуальна і надзвичайно чутлива, роботи переробити ще треба надзвичайно багато, як і визначити подальшу долю інших лікарень, що є в області. Тож чи збережеться наявна мережа лікувальних закладів на Чернігівщині – питання відкрите…
Але дуже хочеться, щоб від майбутніх змін люди дійсно виграли, медичні послуги стали більш якісними та доступними, причому в житті, а не тільки на папері.
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
Ірина Осташко
