Спить у гамаку і дивиться «Кінг Конга»: будні домашньої улюблениці чернігівської журналістки

Що ви знаєте про шиншил? Здавалося б, звичайний гризун, а виявляється – ціла особистість зі своїм норовом, звичками й уподобаннями. А ще – в домашніх умовах та за правильного догляду ці тваринки живуть до 20 років.

Тож, заводячи шиншилу, ви фактично отримуєте ще одного повноцінного члена родини на довгі роки. На такий крок зважилася наша колега Ольга Лазун і розповіла, як живеться поруч із цим пухнастим створінням.

Як  з’явилася думка завести тваринку?

По-перше, я дуже люблю тварин, а по-друге, ну як же можна жити без цих пухнастиків? Я вже звикла, що все життя мене супроводжували чотирилапі, тому, коли живеш без тварини, то наче чогось не вистачає. Звісно, ними треба займатися і вони приносять деяку мороку, але так приємно, коли тваринка приходить до тебе гратися, або радіє смаколикам. До того ж, тваринка вдома – це справжній антидепресант. Береш її погладити – й одразу забуваєш про ті неприємності, які пережив за день. Тому, коли я переїхала від батьків до чоловіка, моя ідея завести тваринку довго не обговорювалася.

Які тварини жили у тебе раніше?

У мене практично завжди жила якась тварина. Коли я була ще маленькою, мама привезла з моря черепашку, потім я захотіла хом’яка. За все дитинство у нас вдома жили 5 таких тваринок. Також у мене жила кішка, й одного разу ми підібрали хворого їжачка, якого виходили та випустили. Він прожив у нас вдома близько місяця. Згодом якось один із моїх однокласників зайнявся акваріумістикою і подарував мені рибку. Так акваріум з’явився й у мене. Потім я вже сама купувала різних жителів для нього, були навіть декоративні раки. Але з часом цікавість до цього пропала, рибок і всі акваріумні речі ми роздали.

Окрема історія – це сіамський кролик. Його звали Крося. Пам’ятаю, як ми вперше його побачили. Випадково зайшли до зоомагазину всією родиною і побачили цього милого вухастика. Він був такий гарненький, що одразу запав нам усім просто в душу. Коли я побачила обличчя своїх батьків, як вони стояли і дивились на нього, то одразу зрозуміла, що мені його куплять. Тоді ще ми всі гроші витратили і змушені були йти додому, аби взяти кошти на кролика. Потім із татом гордо несли нового члена родини додому. Він прожив у нас 8 років. У клітку кролика вирішили не селити, бігав по квартирі, як кіт. Чітко знав, де туалет і їжа. Дуже розумна, цікава та норовлива тваринка, багато його дивних звичок згадуємо і досі. Паралельно з кроликом жила в нас і морська свинка.

Чому саме шиншилу?

Коли ми заводили кролика, мода на шиншил тільки входила в життя чернігівців. Ми навіть хотіли її придбати, але продавці нас відмовили, сказавши, що шиншили дуже важко звикають до господарів, можуть узагалі не приручитись. Та і характер у них складний. Тому перша спроба завести шиншиллу провалилась. Але два роки тому на очі знову потрапила ця тваринка, і думка про такого улюбленця мене не полишала. Я начиталася купу статей про них. Виявилось, що не такі вони вже й складні, а навпаки, якщо обрати правильний підхід, то тваринку можна навіть дресирувати. Вони вважаються найрозумнішими серед гризунів. А ще вони дуже потішні та гарненькі.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Собака-юрист: робочі будні кане-корсо Ская

Чи довго зважувалася, як готувалася, чи не був проти чоловік?

Зважувалась я не дуже довго, але вагання були. Знаючи про їхню «проблематичність», я тривалий час вивчала, які параметри клітки повинні бути, щоб тварина почувалася комфортно, яке начиння треба туди поставити. Дивилася, як привчати шиншилу до себе, щоб тваринка не налякалася і не вважала нас небезпечними. З’ясувалося, що в них є період адаптації, там мало не по днях треба змінювати свою поведінку стосовно шиншили, стежити за тим, щоб вона не отримувала стрес. Та насправді нічого складного. Головне – захотіти. Щодо чоловіка, то він проти не був, а, навпаки, теж зацікавився цими тваринками. Тому ми продивилися пропозиції на сайті оголошень, а коли побачили вже нашу Пушу, то зателефонували за вказаним номером. Вже того ж дня вона стала жити з нами. Тоді нашому «мишеняті» було три місяці.

Які умови необхідні для утримання такої тварини вдома?

Клітка має бути достатньо великою, у нас, наприклад, 70×40×60 см. Там треба встановити полиці, щоб тваринка могла стрибати. Також у клітці повинні бути поїлка, годівниця, сінниця, крейда для сточування зубів і будиночок. Спеціалісти радять встановлювати колесо, адже шиншили рухливі і їм треба бігати, але наша якось не оцінила такий тренажер. Для зручності, з настанням холодів, ми вішаємо Пуші гамак. Вона там любить спати, коли мерзне. На літо ж придбали спеціальну охолоджувальну лежанку. Оскільки спека для шиншил може стати смертельною. Вони – гірські тварини, а там зазвичай холодно, тому природа захистила шиншил від перемерзання і забезпечила їх теплим хутром. А от у спеку треба тварину рятувати. Купати шиншил також не можна через особливості хутра та теплообміну. Для цього треба купувати спеціальний пісок. Для нашої купання – це улюблений щовечірній ритуал.

Чим вона харчується?

Корми мають бути виключно сухими. Тому в сезон ми сушимо солодкий перець, різні ягоди, яблука, груші, навіть огірки. Також купуємо магазинні суміші. З ними наша улюблениця особливо перебірлива. Треба стежити і за тим, щоб не перегодувати її шкідливими продуктами. Шиншилам категорично не можна давати кісточкові, хвойні, зрідка можна годувати горіхами. Постійно в клітці треба тримати сіно.

Щодо харчування саме нашої шиншили, то, окрім звичних уподобань цих тварин, вона має ще й свої гастрономічні примхи.

Чомусь її завжди вабить зелене пір’я часнику. Щойно з’являється свіжа зелень у квартирі і вона чує запах, то починає одразу просити. Спершу ми боялися давати, але потім почали потрошку пригощати. Їсть залюбки. Виявляється, в маленькій кількості часник для шиншил навіть корисний.

Дуже любить їсти солодкий перець і сушені суниці.

Також ми привозимо їй з дачі гілочки яблуні, груші, шовковиці. Кору обгризає повністю і з’їдає.

Розкажи про характер, звички?

Вона дуже любить спілкування, під настрій може навіть «вести діалог». Ти її хвалиш, а вона щось бурмоче у відповідь. Ввечері ми завжди випускаємо її погуляти десь на годину. Вона зазвичай побігає трошки, а потім приходить, щоб її чухали та гладили. Якщо ж не звертаємо уваги, то вона намагається нас до цього змусити. Часто, буває, вчусь увечері або працюю, то вона підбігає і забирає в мене то блокнот, то ручку. Може підійти, просто обпертися об тебе лапками і стояти дивитися, коли ж на неї звернуть увагу. Коли в настрої, то грається з ниточкою, як кіт. Ловить її, бігає слідом. Дуже любить гостювати в моєї мами. Коли надовго їдемо, то залишаємо Пушу в неї. Та найулюбленіша розвага нашої шиншили – дивитися телевізор. Не знаю, що вона там розуміє, але щось її ж там приваблює. Може годинами сидіти і дивитися. Помітили, що найбільше зацікавили фільми «Кінг Конг», «Годзіла». Нещодавно засіла перед телевізором, коли йшов фільм «Красуня», ну Пуша – все ж таки дівчинка.

Спілкувалася Юлія Заліська

Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv