У чому шукати сенс життя в нинішніх реаліях: роздуми чернігівської психологині
Напад Росії та початок повномасштабного вторгнення назавжди змінили нас. Це забрало все, що було до 24 лютого. Наше звичне життя, плани, надії, сподівання. Почуття розпачу, розгубленості змінилося гнівом чи завмиранням. А гнів – це про дії. Хтось садив рідних у машину і мчав щодуху в безпечне місце. Хтось біг у підвал, хтось – до воєнкомату. Хтось не робив нічого, бо завмирання – теж реакція, тільки породжена страхом, а не гнівом.
Про втрачені сенси почали думати трохи згодом, коли почало доходити усвідомлення, що це не страшний сон, це наша реальність. Реальність, до якої треба звикнути. А вже потім стало зрозуміло, що вижити і пережити все це можна тільки тоді, коли є на що спертися, тобто замість втрачених сенсів шукати нові.
Психолог, арттерапевт із Чернігова Катерина Мозгова каже, що можна окреслити, в чому наразі полягає сенс життя для всіх нас, хто має відношення до України. У одних – сенс у боротьбі, щоб наблизити Перемогу. У других – зробити безпечним життя собі та рідним. Треті працюють на перспективу, бо Перемога буде і треба буде відбудовувати і будувати нове. Є ті, хто сенсом життя вбачає помсту за все втрачене, за кожне знищене життя. З огляду на це, кожен із нас знайшов зараз собі те, що його тримає в реальності. Бо сенс життя – те, що нам дає сили та ресурси, те, задля чого ми щоранку прокидаємося і рухаємося далі.
Але тут треба бути дуже обережним. Якщо ставити сенсом життя тільки боротьбу чи помсту – є велика ймовірність зіткнутися з «А що далі?», коли боротьба завершиться чи помста буде втілена в життя. І тоді стане гірше, бо доведеться шукати новий сенс існування, до чого людина зовсім не готова. Тоді настає безвихідь і багато хто вкорочує собі віку, бо всі сили були кинуті на боротьбу чи помсту кривдникам і зовсім не залишилося сил жити далі.
У чому ж шукати новий сенс? Подумайте про майбутнє. Так, саме про майбутнє. Спитайте себе: «Що я хочу мати у своєму майбутньому?» І тоді поставте собі друге запитання – «Що я маю зробити (усвідомити, отримати нові знання чи навички) зараз для свого майбутнього?» Третій крок – приблизно розрахуйте алгоритм дій. Чому приблизно? Тому що, по-перше, ситуація змінюється щодня, по-друге, емоційні гойдалки ніхто не скасовував.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Корюківці готували гурки з м’ясом і надавали юридичні та психологічні консультації (Фото)
Що може надихнути в пошуку нового сенсу?
Це ваші близькі чи інші люди, які потребують допомоги. Коли ми допомагаємо іншим, ми відчуваємо свою важливість і це дає сили жити.
Це приклад інших. Довкола багато людей, які кожного дня так само, як і ви, роблять свою справу. Поцікавтеся в них, що їх надихає.
Це мистецтво. Є безліч книжок, картин чи фільмів, у яких описаний досвід минулих поколінь, які переживали подібну кризу.
Ще одне питання, яке непокоїть багатьох, – як радіти та сумувати?
Із горем, сумом і печаллю ми зараз у постійному контакті. І неважливо, де ми перебуваємо територіально – в Україні чи за її межами. Ми на енергетичному рівні дуже зв’язані, це відчуття на рівні нації. Наприклад, після трагедії в Оленівці я від усіх чула про почуття нудоти, тому що «перетравити» цю інформацію неможливо.
Тоді виникає слушне питання – як справлятися з тими негативними почуттями, які є нашими постійними супутниками зараз?
Перше – прийняти, що так є. Усе. Крапка.
Друге – давати собі можливість проживати це. Добре, якщо є можливість поплакати чи потужити. Якщо немає жодної можливості зробити це фізично, уявіть, як ви плачете всередині себе, як ви там лютуєте, кричите тощо. Для нашого мозку немає різниці – чи ми це уявляємо, чи проживаємо насправді. Головне – не «забити» на цю емоцію, бо вона застрягне в тілі.
Третє, про що треба дбати, – це про рівномірність. Скільки суму та печалі – стільки ж має бути позитиву. Тоді хоча би вдасться зберігати рівновагу.
Як радіти в умовах війни?
Дійсно, які можуть бути приводи до радощів, коли триває війна? Коли чаша горя переповнена, а рівень радості – на дні. Тут складно щось радити конкретно, бо в кожного унікальна ситуація. Ми схожі в тому, що однаково важко переживаємо втрату близьких, дому, спокою, безпеки. Про що варто думати, коли на душі погано?
Життя в усіх його проявах – саме по собі радість. Діти народжуються, пари одружуються, хтось знаходить роботу, квіти ростуть і дарують нам свій аромат тощо. Це вже привід радіти. І коли ви щоразу бачите радість інших і радієте разом з ними – це вже підвищує ваш особистий рівень щастя.
Радіти можна успіхам наших воїнів, що ми робимо постійно та залюбки.
Українці зараз об’єднали світ і показали, що «біженці» можуть бути інші – освічені, працьовиті, інтегровані. Це теж привід для радості. Кожного разу, коли в різних куточках світу лунає наш гімн чи «Червона калина», майоріє наш прапор – привід для радості.
Починайте з найменшого – радійте пробудженню зранку. Ви живі, а це означає, що маєте всі шанси наповнити свій новий день сенсом і дати приклад іншим, як це зробити. Будьте «включені» в життя – просто зараз зверніть увагу, де і як ви сидите, коли читаєте ці рядки, заваріть чай чи каву і відчуйте їхній аромат, подивіться на того, хто поруч, і скажіть, що ви відчуваєте, коли ви поряд. Такі дії дають можливість «бути тут і зараз», бо минулого вже не існує, а майбутнє ще не настало. У вас є тільки цей день і тільки від вас залежить, чим він сповнений.
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv