Напад Росії та початок повномасштабного вторгнення назавжди змінили нас. Це забрало все, що було до 24 лютого. Наше звичне життя, плани, надії, сподівання. Почуття розпачу, розгубленості змінилося гнівом чи завмиранням. А гнів – це про дії. Хтось садив рідних у машину і мчав щодуху в безпечне місце. Хтось біг у підвал, хтось – до воєнкомату. Хтось не робив нічого, бо завмирання – теж реакція, тільки породжена страхом, а не гнівом.
Про втрачені сенси почали думати трохи згодом, коли почало доходити усвідомлення, що це не страшний сон, це наша реальність. Реальність, до якої треба звикнути. А вже потім стало зрозуміло, що вижити і пережити все це можна тільки тоді, коли є на що спертися, тобто замість втрачених сенсів шукати нові.
Психолог, арттерапевт із Чернігова Катерина Мозгова каже, що можна окреслити, в чому наразі полягає сенс життя для всіх нас, хто має відношення до України. У одних – сенс у боротьбі, щоб наблизити Перемогу. У других – зробити безпечним життя собі та рідним. Треті працюють на перспективу, бо Перемога буде і треба буде відбудовувати і будувати нове. Є ті, хто сенсом життя вбачає помсту за все втрачене, за кожне знищене життя. З огляду на це, кожен із нас знайшов зараз собі те, що його тримає в реальності. Бо сенс життя – те, що нам дає сили та ресурси, те, задля чого ми щоранку прокидаємося і рухаємося далі.
Але тут треба бути дуже обережним. Якщо ставити сенсом життя тільки боротьбу чи помсту – є велика ймовірність зіткнутися з «А що далі?», коли боротьба завершиться чи помста буде втілена в життя. І тоді стане гірше, бо доведеться шукати новий сенс існування, до чого людина зовсім не готова. Тоді настає безвихідь і багато хто вкорочує собі віку, бо всі сили були кинуті на боротьбу чи помсту кривдникам і зовсім не залишилося сил жити далі.
У чому ж шукати новий сенс? Подумайте про майбутнє. Так, саме про майбутнє. Спитайте себе: «Що я хочу мати у своєму майбутньому?» І тоді поставте собі друге запитання – «Що я маю зробити (усвідомити, отримати нові знання чи навички) зараз для свого майбутнього?» Третій крок – приблизно розрахуйте алгоритм дій. Чому приблизно? Тому що, по-перше, ситуація змінюється щодня, по-друге, емоційні гойдалки ніхто не скасовував.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Корюківці готували гурки з м’ясом і надавали юридичні та психологічні консультації (Фото)
Що може надихнути в пошуку нового сенсу?
Це ваші близькі чи інші люди, які потребують допомоги. Коли ми допомагаємо іншим, ми відчуваємо свою важливість і це дає сили жити.
Це приклад інших. Довкола багато людей, які кожного дня так само, як і ви, роблять свою справу. Поцікавтеся в них, що їх надихає.
Це мистецтво. Є безліч книжок, картин чи фільмів, у яких описаний досвід минулих поколінь, які переживали подібну кризу.
Ще одне питання, яке непокоїть багатьох, – як радіти та сумувати?
Із горем, сумом і печаллю ми зараз у постійному контакті. І неважливо, де ми перебуваємо територіально – в Україні чи за її межами. Ми на енергетичному рівні дуже зв’язані, це відчуття на рівні нації. Наприклад, після трагедії в Оленівці я від усіх чула про почуття нудоти, тому що «перетравити» цю інформацію неможливо.
Тоді виникає слушне питання – як справлятися з тими негативними почуттями, які є нашими постійними супутниками зараз?
Перше – прийняти, що так є. Усе. Крапка.
Друге – давати собі можливість проживати це. Добре, якщо є можливість поплакати чи потужити. Якщо немає жодної можливості зробити це фізично, уявіть, як ви плачете всередині себе, як ви там лютуєте, кричите тощо. Для нашого мозку немає різниці – чи ми це уявляємо, чи проживаємо насправді. Головне – не «забити» на цю емоцію, бо вона застрягне в тілі.
Третє, про що треба дбати, – це про рівномірність. Скільки суму та печалі – стільки ж має бути позитиву. Тоді хоча би вдасться зберігати рівновагу.
Як радіти в умовах війни?
Дійсно, які можуть бути приводи до радощів, коли триває війна? Коли чаша горя переповнена, а рівень радості – на дні. Тут складно щось радити конкретно, бо в кожного унікальна ситуація. Ми схожі в тому, що однаково важко переживаємо втрату близьких, дому, спокою, безпеки. Про що варто думати, коли на душі погано?
Життя в усіх його проявах – саме по собі радість. Діти народжуються, пари одружуються, хтось знаходить роботу, квіти ростуть і дарують нам свій аромат тощо. Це вже привід радіти. І коли ви щоразу бачите радість інших і радієте разом з ними – це вже підвищує ваш особистий рівень щастя.
Радіти можна успіхам наших воїнів, що ми робимо постійно та залюбки.
Українці зараз об’єднали світ і показали, що «біженці» можуть бути інші – освічені, працьовиті, інтегровані. Це теж привід для радості. Кожного разу, коли в різних куточках світу лунає наш гімн чи «Червона калина», майоріє наш прапор – привід для радості.
Починайте з найменшого – радійте пробудженню зранку. Ви живі, а це означає, що маєте всі шанси наповнити свій новий день сенсом і дати приклад іншим, як це зробити. Будьте «включені» в життя – просто зараз зверніть увагу, де і як ви сидите, коли читаєте ці рядки, заваріть чай чи каву і відчуйте їхній аромат, подивіться на того, хто поруч, і скажіть, що ви відчуваєте, коли ви поряд. Такі дії дають можливість «бути тут і зараз», бо минулого вже не існує, а майбутнє ще не настало. У вас є тільки цей день і тільки від вас залежить, чим він сповнений.
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
