У селі на Чернігівщині тренер-ентузіаст уже три роки розвиває спорт і виховує майбутніх чемпіонів
Село Рогізки на Сновщині можна по праву назвати спортивним центром громади. Адже вже три роки тут відбуваються тренування для місцевих дітей і тих, які приїжджають з інших населених пунктів, зокрема з Кучинівки та Березни. Тож село розвивається і живе, бо в ньому чутно дитячий сміх і є молодь.
Про тренувальний процес у селі, спортивні пріоритети, базу, нинішні проблеми та виклики розповів Максим Шерело, тренер-організатор секції боксу в селі Рогізки.
Пане Максиме, як починався тренувальний процес у селі Рогізки?
У Рогізках я почав роботу саме в період карантину COVID-19 – із літніх тренувань для дітей на вулиці. А взимку займалися в спортзалі в переобладнаній хаті, в якій доробили ремонт.
Щоправда, торік до кінця травня була вимушена перерва в тренувальному процесі – спершу через повномасштабне вороже вторгнення, а потім були проблеми з пальним, то неможливо було нікуди доїхати. Але батьки просили відновити заняття, бо підліткам не було куди себе подіти. В той час усе було зачинене, але водночас всі розуміли, що ситуацію треба змінювати.
Спілкуючись із тренерами, бачив, що багато хто з них почав відновлювати тренувальний процес за власною ініціативою влітку 2022 року. І тоді ж я почав їздити до Березни, щоб проводити тренування, бо звідти найбільше дітей тренується.
До речі, окрім того, що я тренер, я ще й працюю вчителем фізкультури та захисту України в школі.
База у вас у Рогізках хороша?
Для того колективу, який є, то більш-менш нормальна. Саме про літній варіант кажу. А от зала в нас невелика – до 10 дітей можуть тренуватися у групі взимку. А влітку є майданчик. Тому заняття намагаємося проводити на свіжому повітрі. Я вважаю, що дітям влітку більше подобається на вулиці. За зиму закриті приміщення набридли, і всі історії, пов’язані з підвалами та бомбосховищами, тим паче.
Добре, що від кордону ми ніби територіально захищені Сновськом, наче заховані. Але все одно належимо до Сновської громади, яку обстрілюють. Щоправда, в нас не прикордонна територія, наше село крайнє в громаді, розташовується поблизу Березнянської громади.
Як часто відбуваються у вас тренування?
Основні – двічі на тиждень. Вважаю, що цього досить, аби тренування дітям не набридали і приносили радість. Із таким графіком діти мають можливість відновитися та позайматися чимось іншим, наприклад, англійською мовою, або відвідати ще якісь гуртки. Я не змушую дітей до занять, як було в моєму дитинстві. Адже я тренувався шість разів на тиждень, зрештою мені це набридло, тож я покинув заняття. Потім повертався у спорт, але результати важко було надолужувати. Тож і вважаю, що «пресувати» дітей не треба. Щоправда, на прохання дітей, які виїжджають на якісь змагання, більше тренувань влаштовую.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Лягають і прокидаються під звуки вибухів: реалії життя на Чернігівському прикордонні
Дітей із інших населених пунктів батьки на тренування привозять?
Так. Я вдячний батькам за цю їхню ініціативу. І за те, що підтримують бажання дітей займатися спортом і стабільність їхніх тренувань.
Учора, 10 липня, у вас відбулася зустріч найсміливіших і найсильніших юних спортсменів із Рогізок, Кучинівки та Березни, розкажіть про неї.
Це були тренувальні двобої з боксу «Відкритий ринг», але відбувалися вони за формулою змагального бою. Переможців не оголошували, бо перемогли всі, хто взяв участь у цьому тренуванні. Дітям важливо спробувати свої сили, вийти на ринг, поглянути супернику у вічі. Тож усі спортсмени в нас найсильніші та найсміливіші. Загалом було понад 20 учасників із Рогізок, Березни, Кучинівки. Але найбільше дітей – із Березни.
Відбувалося все в Рогізках, бо я сам із цього села, і спершу спортзал з’явився тут. А нині, як уже зазначав, їжджу ще й до Березни і треную дітей. Але саме ринг – у Рогізках. А в Березні добре, що дали можливість тренуватись у спортзалі. Однак у ньому для занять боксом нічого немає. Ліцей там великий, проте відсоток дітей, які тренуються в мене, несуттєвий. У школі приблизно 500 дітей, а на тренування 30-40 приходять. Та головне, що влітку є охочі тренуватися. Бо влітку в багатьох дітей бажання зникає, оскільки є інші літні принади – пляж, мотоцикли тощо.
Так розумію, що в Рогізках є все потрібне для таких тренувань, як учорашні?
Так. Діти були повністю в екіпіруванні, захисних шоломах. Учасники були 2014 року народження і старші, але шкільного віку – до 18 років. Вчора були тільки хлопці. Щоправда, тренуються і кілька дівчаток, але нині вони не займаються. Адже зазвичай для спарингів суперниць у них немає. Є дівчинка, яка навесні виграла чемпіонат області, та суперниці в неї є тільки на виїзних змаганнях. Тож у нас дівчата тренуються з хлопцями.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Люди: чернігівець – про пережите під час бомбардувань і облоги міста
Якщо всіх на тренуваннях оголосили переможцями, то, ймовірно, всі й отримали заохочення?
Звісно. Завдяки моєму сусіду — закупили солодощі для дітей, то був солодкий стіл.
Я так зрозумів, що діти задоволені. Окрім того, роботу над помилками провели, а хтось і вперше вийшов у ринг боксувати, то відчув, як це.
Загалом діти нині хочуть спортом займатися?
Є такі, що хочуть. Але багато чого залежить від батьків. Бо бажання дітей мінливе: сьогодні є, завтра – зникає. А стабільність мають підтримувати батьки, контролювати дітей, особливо малих.
Важливо, що в нас діти не тільки боксують. Є загальна фізична підготовка. Стараюся на високому рівні тримати тренувальний процес. Багатьом подобається не боксувати, а саме присідати, бігати, виконувати якісь інші вправи. І змагання намагаюся проводити із загальної фізичної підготовки, коли діти підтягуються, різні вправи виконують. Щоб діти розвивалися саме фізично. І батькам до вподоби, що діти проходять таку підготовку.
Їздите на якісь змагання разом із вашими вихованцями?
Так. Але це за рахунок батьків. Утім, бувають пропозиції вивезти на змагання одного-двох дітей. Але я такою нагодою не користуюся, стараюсь вивезти хоча б десятьох – невеличкий колектив. І не на тривалий час. Бо поки у від’їзді, доведеться скасувати тренування для всіх інших дітей. Наразі мене замінити ніким.
До речі, цієї весни їздили на змагання з боксу до Києва. Діти добре себе проявили, перемогли столичний клуб.
Я спілкуюсь із різними тренерами, до того ж я – член боксерської федерації, то колеги кажуть, що маю вихованців гідного рівня. Та й боксерські секції є аж ніяк не в кожному колишньому райцентрі Чернігівщини, хоч бокс – популярний олімпійський вид спорту. У Сновську, до речі, теж нема боксу, є кікбоксинг і боротьба.
До яких висот прагнете хоча б цього року? Якісь цілі собі ставите?
Особливих цілей не ставлю, бо нині нестабільна ситуація. Просто стараюся, щоб дітям було цікаво, щоб вони розвивалися та вдосконалювалися, наскільки це можливо в нинішніх умовах.
Спілкувалась Ірина Осташко
Фото – Максим Шерело
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
