Учителька Тетяна Панько залишила указку й обрала військову службу в одному з підрозділів Чернігівщини

У Збройних силах України служать, мабуть, представники всіх професій, що є в нашій державі. Інколи до війська йдуть люди з найнеочікуванішою освітою та спеціальністю. Так, колишня вчителька історії, яка має понад десять років педагогічного стажу, обрала військову службу в одному з підрозділів Чернігівщини.

Стрілець першої роти окремого батальйону охорони і обслуговування солдат Тетяна Панько переконана, що бути військовослужбовцем непросто, але коли триває війна, то не можна залишатися осторонь.

«Добре, коли в країні панує мир, але якщо назріває якийсь конфлікт, тоді, звісно, треба брати зброю до рук. Психологічно не кожна людина до цього готова», – зазначає Тетяна.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чернігівські військові отримали сучасний томограф

Вона розповіла, що її батько був військовим і довгий час служив в Афганістані. Він дуже хотів, щоб якщо в нього буде син, то він пішов по його слідах у військо. Але доля розпорядилася інакше: у нього народилися дві донечки.

«Коли я закінчила школу, то вирішила вступати до військового вишу, він сказав «ні», бо вважав армію нежіночою справою, – пригадує солдат Панько і додає: – військовослужбовці мені завжди подобалися, як і їхня форма. Життя йшло, а мрія залишалася. Тому вирішила спробувати себе в армії».

Після того, як підросла дитина й Тетяна пропрацювала 11 років педагогом, вчителем історії та практичної психології, все ж вирішила стати військовою. Прийшла до військової частини, взяла скерування та поїхала на навчання до 169-го навчального центру «Десна».

«Там ми проживали в одній казармі з чоловіками. Спершу це було незручно і некомфортно. Ми потрапили із зони комфорту до тієї зони, де потрібно було пристосуватися до військових умов. Але через кілька тижнів усе налагодилося. Кожного дня в нас були польові виходи, чищення зброї тощо. Також отримували теоретичні знання, які втілювали на практиці», – розповідає Тетяна.

Найяскравіші емоції вона отримала під час обкатки танками.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як військові будували «Міст Леонардо да Вінчі» та грали в рольові ігри (Фото)

«Думала, що не переживу того дня. Було страшно, але я змогла», – зніяковіло ділиться враженнями солдат Панько.

За її словами, працюючи педагогом, треба було віддавати душу й серце дітям, щоразу залишати інколи поганий настрій за дверима, виховувати, розповідати та навчати. Коли ж потрапила до Збройних сил, то тут виявилося все навпаки, адже навчали вже її.

«Перебудуватися спершу було дуже важко. Кожен ранок у нас розпочинається з шикування, далі проходять заняття, – зазначає Тетяна. – Солдат-стрілець насамперед повинен бути психологічно та фізично підготовленим, добре знати свою зброю і тримати її в чистому та справному стані».

Але до військової служби не всі були так позитивно налаштовані як вона. Зокрема, рідні спочатку скептично поставилися до її вибору, бо розуміли, що бути солдатом не просто, потребує багато часу та зрештою доведеться їхати на Донбас, щоб боронити Україну. Втім, з часом звикли – інакше й бути не могло. І хоча Тетяна Панько ще не має бойового досвіду, але вже опанувала необхідні вміння і навички солдата-стрільця та готова до виконання завдань в районі проведення ООС.

«Здійснилася моя мрія. Дуже шкодую, що раніше не вступила до лав Збройних сил України», – каже Тетяна.

Микола Федорків, спеціальний кореспондент Інформагентства МО України АрміяInform

Ігор Березинський, спеціальний кореспондент Інформагентства МО України АрміяInform

Фото — Дмитро Юрченко

Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv