Світанок – селище з такою романтичною та багатообіцяючою назвою знаходиться в Ніжинському районі.
Засноване у 1929 році як колгосп, воно кілька разів змінювало назву. Носило ім’я і Миколи Щорса – радянського військового діяча періоду Громадянської війни в Росії, і Людвіка Свободи – президента ЧРСР у 1968–1975 роках. Нинішня назва селища, за однією з версій, пов’язана з ім’ям Миколи Світайла – людини, яка багато зробила для розвитку селища. Зокрема, на його честь названо й одну з вулиць.
Із Чехією та Словаччиною село пов’язують особливі дружні стосунки, які почалися зі страшних подій у роки війни. 14 жовтня далекого 1943 року на станції Яхнівка, що розміщувалась поруч зі Світанком, військовий ешелон із чехословацькими воїнами пересувався на фронт. Щойно він прибув на станцію Яхнівка, як зазнав нищівного удару від ворожої авіації. У результаті бою загинули 54 чехословацькі воїни, які були поховані в братській могилі на території селища.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Село на Семенівщині отримало власний історичний відеоблог
Нині поруч із братською могилою розташований унікальний Музей Україно-Чесько-Словацької дружби, який існує з 1973 року. Спершу це була лише кімната-музей, що розміщувалась у поштовому відділенні, а потім за ініціативою Миколи Світайла, який на той час працював директором господарства, було побудовано приміщення музею поряд з братською могилою. Відкриття музею відбулося 29 травня 1980 року. А 26 березня 1980 року постановою колегії Міністерства культури України музею було присвоєно звання «Народний музей».
Експозиція музею розміщена в 4-х експозиційних залах. Перший зал розповідає про історію рідного краю з часів Київської Русі і до 30-х років ХVІІ століття. Багато експонатів міститься в експозиції «Велика Вітчизняна війна 1941-1945рр». В центрі експозиції – діорама, яка відображає події, які відбулися на станції Яхнівка. Зал «Дружби» розповідає про дружні відносини з Чехією та Словаччиною. Значне місце займає експозиція «Відбудова народного господарства зруйнованого війною», в якій яскраво відображена історія радгоспу «Яхнівський» з післявоєнного періоду і до наших днів. Біля музею братська могила чехословацьких воїнів. На мармурових плитах викарбувані імена загиблих воїнів.
У 2004 році військовим аташе Чехії в Україні було взято жменю землі з братської могили і відіслано до Міністерства оборони Чеської Республіки. У 2008 році 14 жовтня на могилі встановлено відновлений, давно викинутий пам’ятник.
Музей можна назвати цікавинкою цього населеного пункту. Щороку на День Перемоги, 14 жовтня, в день, коли загинули 54 чеські воїни, до Світанку приїздять військові аташе, аби віддати шану солдатам, яких навічно прийняла українська земля. 9 травня також перетворюється в селищі на справжнє свято, адже до братської могили приїжджають представники братських республік і родичі похованих у Світанку воїнів.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Село на Чернігівщині удостоїлось написання книги
На сьогодні у Світанку проживають 782 особи. До Світанківської селищної ради входять, окрім власне Світанку, селище Мирне та село Яхнівка. З трьох населених пунктів до світанківської школи ходять 48 дітей, 15 з них відвідують дитячий садок при школі. Дітей до школи підвозять шкільним автобусом. Для дітей у школі працюють різноманітні гуртки і секції. Була у Світанку і повноцінна футбольна команда, яка представляла рідне селище на різних змаганнях, проте гравці роз’їхалися і тепер грати нікому. Секретар селищної ради Світлана Ткаченко зазначає, що молоді у селі залишилося небагато, всі виїжджають у пошуках роботи, здебільшого до столиці чи за кордон.
Попри це, працює у селищі і невеличке підприємство з виготовлення ковбас. Штат працівників – всього 5 осіб, проте і їхніх рук вистачає, аби постачати ковбасні вироби як для односельців, так і жителів навколишніх сіл.
Загалом, говорить Світлана Ткаченко, якби була робота, у Світанку є все необхідне для життя – освітні заклади, клуб, музей, магазин, ФАП. Два рази на тиждень приїздить лікар із села Галиця, що за кілька кілометрів, з яким селяни підписали декларацію. Серед безробіття значною проблемою селища жителі називають водогін, ремонт якого був запланований ще на 2017 рік, але так і не відбувся. Селяни розповідають, що допомогти вирішити це питання обіцяли багато хто, але віз і нині там. А мешканці багатоквартирних двоповерхових будинків за будь-якої аварії на водогоні залишаються без води. І так триває роками. Тож люди сподіваються, що хтось із депутатів згадає і виконає обіцяне.
