80-річний ювілей святкує знаний майстер – Станіслав Тройна з Корюківки. За роки праці він виготовив понад п’ять тисяч граверних робіт. За талантом і майстерністю не було йому рівних на нашій Сіверщині. Замовлення мав звідусіль, навіть від єпископа.
Армійську службу Станіслав проходив у Чернігові та Лебедині Полтавської області, а потім забрали до Генштабу. Вже тоді відзначали його рідкісні здібності художника, він умів виконувати креслярські роботи, каліграфічно писав тексти, гарно оформляв наочну агітацію, зі смаком створював пейзажні малюнки.
«Мене як хорошого оформлювача і зразкового молодшого командира залишали на позастрокову службу. Міг би продовжувати служити в Генштабі молодшим командиром. Та я навіть не вагався, коли відхиляв таку пропозицію – дуже любив свій край Полісся. Повернувся після служби додому», – каже майстер.
Станіслав Іларіонович жартує: мовляв, де народився, там і пригодився. Про його здібності дізналися на Корюківській фабриці техпаперів. Тому тільки прийшов до відділу кадрів, а там: «Ми вас чекали. Нам потрібні хороші спеціалісти із граверних робіт». Швиденько оформили на роботу. Прийняли за першим розрядом учнем гравера.
Перші кліше Станіслава Тройни були для цеху ширвжитку – на тиснення блокнотів, фотокарток, етикеток. І вже такі роботи не залишали байдужими працівників, які зналися на цьому. Тільки сам молодий гравер самокритично ставився до виконаного.
А одного разу на фабрику приїхав фахівець поліграфічного виробництва з Москви, який раніше займався граверством, графікою, малюванням. І почувши, що молодий хлопець прагне підвищити кваліфікацію, сказав: «Вам треба їхати навчатися до Московського вищого художньо-промислового училища».
Так і зробив. На «відмінно» навчався. Його художницькі та граверські здібності високо оцінювали викладачі.
Повернувшись додому, багатенько кліше виготовив на підприємстві для різних цехів, а також для поліграфічної та фабрики госпвиробів. А коли в Чернігові в міськраді та облвиконкомі дізналися, що у Корюківці є гравер високого рівня, почали робити замовлення на виготовлення металічних знаків із ювілейними чи пам’ятними датами. Про майстровитого гравера почули в Києві та Одесі і теж приїздили до віддаленої Корюківки зі складними замовленнями з гравірування.
Не забували про нього й товариші з Москви, з якими навчався: «Станіславе, надсилаємо тобі чорнові ескізи. Зроби, матимеш пристойний гонорар». Що ж, виконував після роботи, у вільний час. То були прес-форми. Таким чином, підробляв.
«Було у мене й особливе замовлення. Медаль одній високій духовній особі. Виготовляв у кустарних домашніх умовах, коли перебував на пенсії, але замовникам дуже сподобалася. Медаль позолотили в Києві і нагородили нею єпископа, який приємно дивувався, мовляв, які рідкісні майстри живуть у глибинці», – розповів ювіляр.
Джерело: «Маяк»
Читайте новини ЧЕline у соціальних мережах Вконтакте та Facebook.
