У Чернігові попрощалися із захисником Анатолієм Яковенком. 38-річний чоловік загинув 16 січня під час виконання військового обов’язку на Луганщині. В останню путь у рідному Чернігові його проводжало дуже багато людей: побратими, колеги, друзі та, звісно, родина.
Для дружини Юлії Яковенко і двох донечок, старшій з яких 14 років, а молодшій 11, втрата чоловіка і батька – невимовне горе, бо вони його дуже любили, а він їх.
Юлія Яковенко розповіла, що її Анатолій сам добровільно став на захист України з перших годин повномасштабного вторгнення. Думки про те, щоб десь перечекати чи відсидітися, навіть не виникало.
«Був у теробороні, боронив Чернігів. А торік у серпні батальйон, у якому він служив, поїхав воювати на схід, у Луганську область. І він дуже рвався, не мав страху, бо був дуже відважним чоловіком, на своєму місці. А ще мав загострене почуття справедливості і бажання всім допомагати.
Бувало, навіть хлопці мені телефонували і розповідали, що Толя дуже пошкодив спину. Хлопці казали, що йому треба в госпіталь. Але він відмовлявся, бо не хотів кидати своїх побратимів, яких вважав рідними. І хлопці називали його велетень-добряк, бо мав зріст метр і 88 сантиметрів.
Тож із серпня вони були в Білогорівці, де він і загинув 16 січня нинішнього року.
Сьогодні в мене день народження і ось таке маю… Хоча Толя нам казав: «Ви ще будете мною пишатися. А доньки ще казатимуть, що їхній тато – Герой», – зазначає Юлія Яковенко.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ікона, перед якою моляться люди, що мріють про щасливе сімейне життя, з’явилася в Катерининській церкві
Напередодні Нового року всі розмови в батальйоні, в якому служив Анатолій Яковенко, були про ротацію, бо їх мали поміняти ще в листопаді.
«Він цього дуже чекав. І водночас розповідав про життя на позиціях. Казав, що з хлопцями купили «Снікерсів», то й ти, мовляв, купи донькам. Кожній – по упаковці. А я відповідаю: «От приїдеш і купиш. А тепер самій доведеться… Оце сьогодні на могилу возили з доньками сніданок. То менша донька купила «Снікерс» і віднесла татові на могилу. Він любив солодощі з горішками…», – згадує Юлія Яковенко.
Анатолій Яковенко народився в Чернігові, навчався в сьомій школі, здобував фах електрика й електромонтера, служив в армії, потім працював і паралельно здобував вищу освіту. Він не боявся жодної роботи, працював у «Вені», на Чорнобильській АЕС та на інших роботах. Постійно вчився чогось нового і все йому було цікаво, дуже любив історію, зокрема Чернігівщини. Анатолій легко сходився з людьми, був товариським.
Нині Юлія Яковенко хоче, щоб пам’ять про її чоловіка жила якомога довше. Для родини і друзів він – Герой. А також пані Юлія хоче, щоб люди не забували про те, що війна досі триває, закликає підтримувати збори на військові потреби. Бо ціна спокійних ранків на відносно безпечних територіях України – дуже висока. Для багатьох це ціна життя.
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
Ірина Осташко
Фото – Юлія Яковенко
