Нині на фронтах Україну боронять багато молодих хлопців і дівчат, зокрема й 25-річний Владислав Ющенко зі Сновська. Воїн має доволі оригінальний позивний – «Президент». Такий позивний отримав через однакове прізвище з третім президентом України. Про кар’єру військового мріяв змалечку. А з ворогами воює з 2015 року.
Ірина Ющенко, мама Владислава, розповіла, що її син завжди вмів за себе постояти і завжди в дитинстві заступався за школярів, яких ображали інші діти.
«У школі добре навчався – мав хороші оцінки з усіх предметів. Математику добре знав, але найбільше до душі була історія. Ще в першому класі його вчителька відзначала, що Влад читає не такі книжки, як однолітки. Цікавився літературою про техніку, військових, зброю. Він ріс гармонійно розвиненим хлопчиком – кікбоксингом займався, навіть нагороди в спорті здобував», – розповіла мама бійця.
«Я був класним керівником Владислава з 5 класу і до випуску. А сам я – вчитель предмета «Захист України», то Владислав часто приходив до мене і запитував: «Коли ми вже вивчатимемо військову справу?». Відповідав йому, що цей предмет буде у старших класах. А Владислав казав, що в нього вже підручник є з цього предмета. Такий він учень відповідальний, напористий і спортивний був, цікавився українською минувшиною.
Коли ж Владислав став старшокласником, розпочалася Всеукраїнська військово-патріотична гра «Сокіл» («Джура»). То в цій грі я доручив йому прапор, на козацький лад Влад був хорунжий.
У районному й обласному етапі цієї гри тоді посіли перші місця і поїхали на всеукраїнський етап.
І після школи Владислав до мене приходив. Він у душі і серці дуже патріотично налаштований. І від нього варто лише добра чекати», – повідомив Віктор Кравець, класний керівник Владислава, вчитель предмета «Захист України».
Серед чеснот Владислава багато хто відзначає чесність, справедливість, нестримний оптимізм і любов до життя.
Як уже зазначалося, Владислав мріяв стати військовим. У дитинстві улюбленими іграми були «війнушки», а серед іграшок перевагу віддавав танчикам, солдатикам, машинкам. Як подорослішав, задумався про військову освіту. Але трішки не склалося. Нині Владислав паралельно зі службою в ЗСУ здобуває освіту юриста в Чернігівському технологічному університеті, вже на четвертому курсі. До того навчався у Сновському вищому професійному технічному училищі на єгеря-лісника.
«Ми, родина, навпаки, не хотіли, щоб він ставав військовим. Але син завжди проявляв твердість чоловічого характеру: втілював у життя свої рішення. Тож підписав контракт і у 2015 році пішов воювати. Відтоді воює, щоправда, з невеличкою перервою», – розповіла Ірина Ющенко.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Сержант із позивним «Джон»: ми завжди готові зустрічати противника
Під час широкомасштабного вторгнення росії на українську землю Владислав разом із побратимами тримав наші позиції на сході.
«Він у батальйоні морської піхоти служить. І по нинішній день він там перебуває. В Адіївці в липні зазнав осколкового поранення. Лікувався у госпіталі, на тиждень приїжджав додому і знову – на фронт.
Як матері, мені важко, але терплю, бо що вдієш. Телефонує раз на кілька днів, усе залежить від того, яка в них там ситуація. А коли в нас зв’язку не було, то без звісток від сина дуже переживала. Але, попри все, і він молодець, й інші хлопці молодці, хоч як би важко було, тримаються всі, захищають нашу рідну Україну.
Як і всі військові, Владислав розповідає, що все добре, мовляв, поїв і в бронежилеті. Тільки чогось у бронежилеті осколкове поранення в спину отримав», – зазначає мати.
Хоч як би важко було самому Владиславу, він завжди морально підтримує свою родину, запевняє, що наша Перемога не за горами і все буде добре.
Віддана служба народу України не залишилася непоміченою. Владислав Ющенко має нагороди. Це орден «За мужність» III ступеня – за особисту мужність під час виконання бойових завдань, самовіддані дії, виявлені в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі. Інша нагорода – заохочувальна відзнака Головного управління розвідки «За сприяння воєнній розвідці ІІ ступеня», яку вручав минулого місяця Кирило Буданов, начальник Головного управління розвідки.
Удома ж за свого героя молиться і чекає з Перемогою велика родина – дружина, мама, тато, бабусі, дідусь, тьоті, двоюрідні сестрички, братики.
Спілкувалась Ірина Осташко
