Українці переконалися, що війна загострює почуття і навчає не відкладати важливих справ на потім. Тож Андрій Рибалко і його кохана Діана вирішили, що найвагомішу в житті подію – весілля – варто зіграти зараз.
Андрій – військовий, а Діана – волонтерка. Познайомилися ще до повномасштабного вторгнення.
«Ми зустрілися на одному полігоні. Я дізнався, що там плетуть маскувальні сітки. Мав час, то приходив і допомагав у цій справі. Так і познайомилися. Діана мені одразу сподобалася. І отак потроху приходив, придивлявся, почали дружити. Зрозумів, що це кохання, на початку повномасштабного вторгнення, тоді ж активно почали писати одне одному, телефонувати. Вона переживала за мене, то я приїхав, обійняв і вже покохалися», – розповів Андрій Рибалко.
Але війна є війна, і що може статися наступної миті – не знає ніхто. На жаль, Андрій отримав серйозне поранення. І поки був у лікарні, Діана приїжджала, навідувала, переживала. Так Андрій і зробив пропозицію коханій.
«Все було, як і годиться, із каблучкою. Її купив ще за місяць до освідчення. Я тоді ще не був поранений і думав, що в мене ще буде якийсь час заїхати, зробити пропозицію руки та серця коханій. Але так трапилося, що отримав поранення. Пропозицію Діані зробив у липні», – зазначив чоловік.
І ось днями зіграли весілля. Не одразу після освідчення, бо Андрій чекав на відновлення паспорта. Під час бойових дій згоріли його документи.
Андрій зізнається, що свій найщасливіший день у житті уявляв скромнішим. Усе відбулося навіть краще, ніж він міг подумати.
Весілля – в дусі часу, тож наречений був у військовій формі, а наречена – у вишиваній сукні.
«Ми взагалі хотіли просто розписатися, а потім уже запросити друзів. Але подумав, що багатьох треба запрошувати, то назбирали 35 осіб і зіграли весілля. Навіть тамада був», – розповів він.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Почесних громадян Чернігова має побільшати, також запровадять нову медаль
Чому не відклали весілля до спокійніших і мирних часів, Андрій пояснив так: «Я – військовий, то не відомо, що може статися. Хоч і віримо у краще, але вирішили весілля зіграти.
Ось скоро випишуть із лікарні, одразу поїду на фронт. А дружина буде вдома займатися своїми волонтерськими справами. Діана в мене ще вчитель і вихователь, то потроху діток навчає», – розповів Андрій.
Гості, яких запросили на весілля, розповідають, що воно вирізнялося душевністю.
«Я на такому весіллі побувала вперше. Зазвичай на весіллях усі в сукнях і на підборах, а тут все було в українському та військовому стилях. Майже всі гості були військові. Гарні побажання всі казали про нашу Перемогу й інші важливі для українців речі. До речі, побратими Андрія навіть не знали, що у Андрія і Діани діло до весілля йде. Зізнавалися, що хоч скільки їх бачили, та навіть не могли подумати, що це пара. А тут раптом отримали запрошення на весілля», – поділилася враженнями знайома Андрія Тетяна Олешко.
Про Андрія вона казала тільки хороше. Згадувала, що давно служить, що неодноразово був поранений, створив спілку атовців, займався підтримкою ЗСУ та допомагав насправді багато, зокрема збирав кошти на встановлення у Бобровиці пам’ятника загиблим Захисникам. І ось знову він рветься на передову.
Дружину собі знайшов таку, що розділяє його погляди, хоч і дуже переживає за коханого. До речі, мати Діани – теж волонтерка, а батько служить у ЗСУ.
Редакція ЧЕline вітає молоде подружжя з весіллям. Зичимо довгих-довгих років спільного життя і безмежного щастя!
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
Ірина Осташко
Фото – Андрій Рибалко
