Відомий на всю Україну пасічник, голова громадської організації «Братство бджолярів України» Петро Балаш уже більше 40-ка років займається бджільництвом. Чоловік – пасічник за покликанням і весь вільний час проводить із бджолами.
Петру Балашу 70 років, а він не зупиняється ні на хвилину. Весь час у подорожах та у втіленнях ідей.
Любов до бджільництва йому привив дядько. Коли ще в юності був у нього в гостях (у Бахмацькому районі), то завжди допомагав йому в цій справі. А згодом і собі завів один вулик, а потім два і так до десяти, бо ще крім цього хобі була основна робота.
За словами Петра Балаша, весь свій потенціал він зміг розкрити тільки на пенсії, коли повністю присвятив себе всього бджолам. Тоді він розширив пасіку до 50 сімей і вигадав відомий на всю Україну і поза її межами – унікальний цілющий вулик.
Втілив свою ідею у життя у 2009 році. Створений «магічний будиночок», який на перший погляд нагадує звичайний величезний вулик, здатен лікувати тяжкі хвороби, зокрема й серцево-судинні захворювання, розлади центральної нервової системи тощо. Тоді його нагородили Дипломом почесного апітерапевта.
«Я проживаю в Ніжині, але влітку майже живу на дачі. Там розташований цей вулик, у ньому я і живу з бджілками. Жінка ревнує постійно, бо майже не бачить мене, все я з ними копошусь, бо робота це не з легких. Бджоли ж постійно потребують уваги, навіть, взимку, часто навідуюсь і виконую планові перевірки», — розповідає пасічник.
На цьому діяльність не закінчилась. Так як згодом він зібрав однодумців і став ініціатором створення і відкриття у Бахмацькому районі пам’ятного знака-хреста основоположнику бджільництва Петру Івановичу Прокоповичу (до 243-річчя із дня його народження).
Крім того, у минулому році на базі Ніжинської школи №2 створили парк із 100 лип, який теж назвали на честь відомого бджоляра Петра Прокоповича. Через деякий час там відкрили пам’ятну дошку.
А п’ять років тому чоловік у Ніжині організував День меду, який щороку проходить на вулиці Гоголя. Туди з’їжджаються всі охочі і продають не тільки мед, а й іншу продукцію бджільництва – віск, прополіс, квітковий пилок, свічки, медове мило, медовуху, медовий квас.
«Я постійно в русі, часто їжджу то по школах читаю лекції, то по Україні. Розповідаю про користь меду та важку працю бджіл. І, звичайно, про цілющий вулик, адже я це все випробую на собі, знаю як бджоли себе поводять і так далі, тому ділюся досвідом. У мене багато роботи і планів», — ділиться Петро Балаш.
Декілька разів чоловік був за кордоном. Туди його запрошував поляк. Та й до нього часто приїжджають у гості, адже всі хочуть здоров’я, тому і цікавляться пасікою та оздоровчим вуликом.
«У минулому році в гості приїжджала ціла делегація, група іноземців з 13-ти чоловік. Та й взагалі у мене часто бувають гості, інколи навіть, дуже відомі люди», — каже Петро Іванович.
Звичайно до цієї справи бджоляр долучає родину. За його словами, раніше йому допомагала дружина, а тепер онука Богдана Марченко. Вона любить бути у дідуся і вже з 2-х років знає, що таке пасіка.
«Вона часто буває в мене, не боїться бджіл, допомагає качати мед. Казала, що у майбутньому розширить мою пасіку, але найме людей, щоб допомагали поратися», — сміється чоловік.
Попри такі наміри онуки, вона ще й чудово співає. Відома своїм голосом на Чернігівщині і поза її межами. За словами Петра Балаша, онука нещодавно перемогла в конкурсі (у Києві) і безкоштовно поїхала на декілька днів до Італії.
Як пасічних з великим досвідом Петро Балаш говорить, що на землі всі меди смачні. Але розповів, що у народі вважаться найсмачнішими меди з акації та липи. Потім йде гречка та різнотрав’я. А от рапс і сонях мало хто визнає. І так само по ціні, найдорожчий мед з акації, потім йде липа і різнотрав’я.
Сьогодні відзначення Дня пасічника розпочалося із походу в церкву. Далі зустріч з друзями – пасічниками і святкування.
Наталі Солодовник
