Чернігівка Наталія Самоненко вже сім років займається фотографією, але цікавитися нею почала 15 років тому. Через повномасштабне вторгнення була змушена виїхати до Польщі, аби вберегти свою дитину.
До того як Наталія знайшла себе у фотографії, працювала на не зовсім цікавій роботі: «Кожного дня думала і мріяла про те, щоб її змінити, і мої мрії здійснились так, як мені це було потрібно».
За словами дівчини, прикладу у своїй роботі не брала ні з кого, надихалася тим, що її оточує.
«Я не брала ні з кого прикладу, коли починала. Все було дуже інтуїтивно, старалася тренувати свою естетику, оглядала гарні фільми, наповнювалася роботами фотографів світової величини і завжди хотіла більше та краще.
Вчилась у Іри Бринзи, вона мене зорієнтувала на самому початку та допомогла як наставниця. Також у мене чоловік був фотографом, тож фотографія завжди «жила з нами», – зазначає Наталія Самоненко.
Найбільше фотографині подобається робити бізнесові зйомки: «Займаюсь фотозйомками бізнесовими, це моє. Люблю знайомитись із новими людьми, творити для них фотопродукти, які вони потім використовують дуже класно в праці, рекламі, презентації себе, свого бізнесу. Люди навіть друкують книжки та наукові праці з моїми фото. Це неймовірно тішить».
У роботі Наталію найбільше надихає віддача під час зйомки. За її словами, за кілька годин фотозйомки вона намагається відкрити в людині ті самі цікавинки і показати, як смачно вони можуть виглядати.
До початку повномасштабного вторгнення Наталія Самоненко працювала в Чернігові. На той час, як каже дівчина, не мала багато замовлень. Водночас цього їй вистачало, адже була молодою матусею сина і не мала змоги так активно займатися зйомками.
Під час роботи в рідному місті мала комерційні та приватні замовлення: «Я працювала з сімʼями, з жінками, дівчатами, шукала, в якому стилі мені подобається найбільше…».
Також фотографиня працювала для відомих ресторанів Чернігова.
Водночас виділити якусь одну фотосесію Наталія Самоненко не може. Вона каже, що в кожну свою роботу вона вкладає душу та плекає готові роботи. За словами фотографині, було багато таких зйомок, після яких вона казала, що «це та сама».
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Від шахтаря на Донеччині до керівника гітарної студії на Чернігівщині: життєва динаміка Артема Тихонова
Як розказала Наталія, за місяць до повномасштабного вторгнення купила нову техніку для роботи: оновила фотоапарат, об’єктив. «Дуже так солідно вклалась в свою справу і в результаті бігала з цим усім до підвалу, а пізніше утікала… Я мріяла розвиватись, працювати в інших містах, відкрити свою студію, реалізовувати фотосесії в парі з командою. Сьогоднішня мрія – тільки масштабуватися. Бути кращою. Бути тою, що «мені вас рекомендували», – пояснює дівчина.
Через російське вторгнення до України Наталія Самоненко разом із сином були вимушені покинути Чернігів і переїхати до Польщі, тут вона живе вже понад два з половиною роки.
«Що я можу сказати? Було дуже складно, страшно й іноді дуже незрозуміло. Але в мене був мотиватор – мій маленький син, і я боролась задля нас. Я вивчила мову, я вчу її щоденно, зараз я розмовляю вільно польською мовою, мої клієнти – це переважно поляки, я сама забезпечую себе і свою дитину. Чи допомагали поляки? Так. Дуже. І дуже їм за це буду вдячна до кінця свого життя», – каже дівчина.
Перший час було дуже складно реалізувати себе як фотографиня в новій країні, адже для цього треба знати мову і мати гроші: «В мене не було ні першого, ні другого, але якось інтуїтивно йшла туди, де відчувала, що буде добре. Нема легко, як кажуть поляки, але якщо старатись – то все буде. Менше спати та спрямовувати всю свою енергію в працю та розвиток».
Зараз на фотосесії до Наталії Самоненко приходять здебільшого поляки. Вона зазначає, що дуже подобається із ними працювати. Але починала знімати в Польщі українців.
«Коли приходять свої, то дуже радію, завжди це якась кава чи розмова після чи в антракті сесії. Люблю наших», – зізнається дівчина.
Наталія, як і більшість українців, які були змушені покинути рідне місто, дуже сумує за Черніговом. Її клієнти з Чернігова продовжують писати фотографині і це для неї дуже приємно.
Водночас наразі повертатися Наталія Самоненко не планує, але час покаже, як каже вона сама.
«Прагну того, що й усі ми – Перемоги. Це найголовніше. Я хотіла б, щоб усі ці жахи закінчились і щоб наших людей перестали мучити та зоставили в спокої…
Я буду дуже пишатися Великою Перемогою. Я це відчуваю та вже себе програмую і вам раджу програмувати себе на Перемогу! Я буду пишатись, що я – українка, ще більше і ще сильніше… Бо пишаюся цим і чую силу від цього. І куплю квиток до рідного Че», – планує Наталія Самоненко.
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
Білоус Світлана, фото Sebastian Banasiewicz
