Він із когорти тих відчайдухів, що сьогодні можуть вечеряти на Ямайці, а завтра ласувати обідом, наприклад, у Новій Зеландії. Він феноменально енергійний, мудрий, амбітний і для здійснення своїх мрій має чіткі алгоритми.
Попри молодий вік, побував у 15 країнах світу і має за плечима величезний багаж досвіду й емоцій. Знайомтеся – чернігівець Сергій Рудаков. Про нього й поговоримо сьогодні у рубриці «Люди».
«Моя сім’я з самого народження прищепила мені любов до подорожей частими переїздами. Я народився в Умані і до початку навчання в школі ми встигли пожити в 5 різних місцях. Навчався я в Ягідному 9 класів, потім – Чернігівський обласний педагогічний ліцей. І вже потім був наш технологічний університет.
Хобі в мене були фотографія й англійська мова. Тепер мої хобі переплелися з моєю роботою. Книги люблю читати різні. Часто читаю нонфікшн (документальна проза. – Авт.). Багато всього пов’язаного з фотографією, бізнесом, самовдосконаленням. Із художньої української літератури останнім моїм відкриттям був Сергій Жадан. Щодо кіно, то сказати важко. Я люблю хороші фільми. Не дуже люблю блокбастери, де спецефектами намагаються приховати відсутність сюжету та смаку. Люблю, коли фільми роблять зі смаком. «Ла-Ла Ленд», «Острів собак», «Зоотопія», «Донні Дарко» – це перші серед дуже багатьох, які я можу подивитися більше одного разу. А з музикою ще важче. Люблю хорошу музику, а іноді і погану. «Pink Floyd», «Doors» – завжди супер. Настрій завжди диктує, що грає в моїй голові. Але загалом я схильний слухати мелодичну красиву музику. Про телепередачі нічого не скажу. Уже років дев’ять у мене ТБ немає. Іноді щось дивлюсь, але ставлення до телика у мене досить негативне. Хоча в Америці дивився «Conan o’Brien night show, або between the scenes».
У нас такого формату немає. Зараз я займаюся фотографією. Просуваюся у світ фешн. Я досить довго знімав весілля і сімейні портрети. Тепер хочу навчитися нового. Мене завжди цікавили фото в глянцевих журналах, тому саме це я обрав за свій новий напрям. Зараз ціллю є потрапити в «Vogue magazine», – зазначає Сергій Рудаков.
Над одвічним запитанням – «у чому сенс життя?» – Сергій роздумував неодноразово. І щоразу думки з цього приводу були різні. Єдине, в чому він впевнений на всі сто – знайти себе в житті допомагають мандри.
«У чому сенс життя? З цим запитанням усім завжди важко. Щоразу як задумуюсь, відповіді виходять різні. Наразі сенс у тому, щоб знайти себе у світі. Хочу, щоб у кінці не було думки, що я міг зробити більше, але не зробив. Я дуже люблю мандрувати. Зараз на рахунку близько 15 країн. Важко розказати про життя в інших країнах. Вони всі дуже різні, хоча глобалізація робить своє. У кожній країні знаходиться щось своє, автентичне, западає в душу так, що цього забути вже не можна. В Америці – це масштаби, на Ямайці – смажена курка, піраньї в Гондурасі, чорні піски та джунглі на вулкані в Сент-Кіттс, Атлантіс на Багамах, добрі люди в Мексиці. Скрізь є те, що викликає ностальгічну, теплу посмішку», – ностальгічно розповідає Сергій.
Як і кожен із нас, Сергій Рудаков робив у житті помилки, але основне, що чоловік навіть у цьому вбачає позитив.
«У мене є вчинки, якими не пишаюся. Та я вважаю, що найефективніше ми вчимося на власних помилках. Тому негативний досвід такий самий важливий, як і позитивний. Хто знає, що було би, якби помилки не були зроблені тоді. Я вірю в цю банальну думку, що все, що робиться, – на краще.
Пишаюся тим, що у вирішальні моменти я використовував можливості і не відступав перед невідомим. Наприклад, вступ до ліцею в Чернігові, коли жив в селі. Поїздки до Німеччини в універі. Чи коли продав усі свої цінні речі і напозичав грошей, щоб летіти на нову роботу до Штатів. Чи як залишив успішну роботу, щоб повернутися до України. Всі ці вчинки були ключовими в житті. І я пишаюся, що мені вистачило сміливості це зробити», – розповідає про сторінки свого життя Сергій Рудаков.
Мрії… Таке солодке і водночас таємниче слово. Сергій Рудаков вважає, що про мрії не варто мовчати, навпаки, про своє найзаповітніше треба говорити вголос. Не просто говорити іншим, а цілеспрямовано йти до здійснення мрій.
«Я вірю, що всі мрії збуваються. Якщо мріяти правильно. Ще думаю, що мріями треба ділитися. Замовчування ніяк не допоможе їх здійсненню. Я вже розповів про мрію потрапити у «Вог». Я дав собі п’ятирічний термін. Залишилося чотири роки. Із більш глобального – хочу бути територіально незалежним. Не обов’язково прокидатися кожного дня в іншій країні, досить самої можливості. Зуміти в будь-який день купити квитки і полетіти сім’єю в інший кінець світу. Здається утопією, але це можливо. Принаймні в моїх мріях. А ще хочу залишити слід в історії. Так чи інакше, ми всі його залишаємо. Хочу, щоб мої роботи колись надихнули когось на щось хороше», – ділиться своїми мріями Сергій.
Наостанок прошу енергійного Сергія дати кілька порад людям, які втратили сенс життя і не можуть себе знайти в цьому світі – тим, хто марнує свій час у депресіях.
«Не знаю, чи допоможуть тут поради. Мало хто може сказати, що знайшов себе у світі. Мій спосіб із цим боротися – змусити себе вірити в свої сили. Насамперед дією. Як на мене, життя – це постійна робота над собою. Кожного дня ми можемо зробити хоч щось, щоб завтра прокинутися кращими людьми. У мене недостатньо досвіду і знань, щоб радити іншим, як жити, але я знаю багато людей, які, не маючи нічого, самостійно здобували собі щасливе життя. Вірю, що це під силу кожному, хто дійсно хоче це щасливе життя мати», – зазначає співрозмовник.
Завершуємо бесіду своєрідним «вангуванням». Прошу Сергія висловити свої думки з приводу того, яким він бачить майбутнє України.
«Після трьох років моєї відсутності помітні зміни. Я вірю, що через декілька поколінь наш пострадянський менталітет зникне. На ці зміни потрібен час. Та вже зараз приємно бачити молодих людей, які об’єднуються і своїми силами роблять своє життя та життя навколишніх кращим. Вірю, що ми стоїмо на вірному шляху і що нас чекає світле майбутнє, якщо ми продовжимо його створювати», – зазначає Сергій Рудаков.
Павло Солодовник
