Відомий чернігівський музикант, засновник гурту «Скрудж» Женя Скрудж народився у 1981 році. Займатися музикою почав із самого дитинства і фактично навчився сам грати на гітарі.
«Я музикою почав займатися в ранньому віці. З самого дитинства почав співати та складати. Слухав Майкла Джексона та «Бітлз», закордонних виконавців. Це були 80-ті, у мене був хороший телевізійний музичний канал», – згадує він.
Найбільшим потрясіння в житті Жені стала музика групи «Нірвана». За його словами, саме вони і сформували його як музиканта, якого знає весь Чернігів.
«Навіть до цієї групи я полюбив гітару, а оскільки я з дитинства писав музику та вірші, мені захотілося починати придумувати пісні. І ще мені сподобалася гітара. Мене ніхто фактично не вчив на ній грати, можна сказати, я цього навчився сам. Звісно ж, були ази, мене навчав один мій товариш дитинства, показав мені основні акорди. Після цього я вчився і розвивався в цьому напрямі вже сам. Тож навчився я грати на гітарі більше завдяки своїм пісням і пошукам», – розповідає Скрудж.
Хлопець поділився спогадами про початок своєї музичної кар’єри та історією створення відомого гурту: «Я завжди хотів зібрати гурт, тому де жив, там і збирав різні гурти. У 2002-2003 я шукав басиста для гурту. Побачив на вулиці хлопця з ірокезом на голові і з сумкою, в якій була бас-гітара, я одразу зрозумів, що то басист. Тож я за ним побіг. А я був лисий, Юра Утюг навіть мене злякався, подумав, що за ним, панком, якийсь бик біжить. Він почав тікати, а я навздогін кричав: «Стій! Ти басист?». Він зупинився, сказав, що так. Я йому запропонував пограти гранж. Так ми і почали грати разом. У нас спершу був один ударник – Сергій Плоский.
У той час на драмтеатрі збиралися неформали 2000-х, це творча молодь, зокрема, учасники гурту «Димна суміш». Там був Костя Прищепа, ударник. Я його запросив до нас. Сергій Шейко, перший гітарист «Димної суміші» був і у нас гітаристом і брав безпосередню участь у створенні гурту. Потім він покинув наш гурт. Так і сформувався склад».
Женя розказав, звідки пішла назва гурту. «Назву гурту «Скрудж» мені придумав Саша Чемеров, вокаліст гурту «Димна суміш». У той час я працював продавцем тканини в чернігівському магазині. І ось одного дня він зайшов до мене, я розказав, що створюю гурт і думаю над назвою. Він порадив назвати «Скрудж», бо просто класно звучить. Це слово викликає в мене згадки про дитинство і мультфільми, коли вже зробив всі уроки і на вихідних можна дивитися мультики. Так гурт і отримав свою назву».
Тоді хлопці брали участь у безлічі конкурсів, виступали на головних концертних площах міста. Зокрема, це і «Свіжа кров» на М1, радіоконкурси, потім з’явився перший кліп і записали перший студійний альбом.
Однак згодом чи то запал вщух, чи то їхня музика виявилася не на часі, але гурт зник із концертних горизонтів Чернігова. «Нічого з нами не трапилося. Це дивно, у нас же не було жодної шаленої популярності. Ми як були в андеграунді, так і були. Можливо, якби ми зробили все більш вчасно, то було б усе трохи інакше.
Мені лише шкода, що з такою музикою дуже важко виступати зараз і знаходити собі концерти. Бо ось раніше, у 90-х, люди ходили на концерт виключно тому, що то був рок, була якась екзотика. Зараз перенасичений ринок, є інтернет, а всі компанії возять в Україну зарубіжних іменитих артистів. Зараз місцеві музиканти страждають від того, що є така ніша, як кавербенди, які виступають у пабах, задовольняють потреби і адміністрації пабу, і людей, котрі можуть підспівувати відомим хітам», – розказує Женя Скрудж.
Також він розказав, що український шоу-бізнес його розчарував. Розчарувався музикант і в публіці. «Щодо всієї музики та шоу-бізнесу… Дуже сильно розчарувався. І розчарувався в публіці. Тож зараз якоюсь конкретною концертною діяльністю я не займаюся, більше граю вдома, для своєї родини. У мене вдома є невеликий музичний куточок із гітарами і примочками, де я сиджу, граю, іноді записую це на відео та викладаю в Ютубі та Інстаграмі. Ось загалом і вся моя музична діяльність на сьогодні. Мене не цікавить кар’єра для цих людей, для цієї публіки, для цього шоу-бізнесу. Наш час закінчився, він у музичному сенсі був у 90-х. Ми дуже пізно почали, однак шоу-бізнес зроблений так само, як і все у цьому житті, а мої музичні принципи цьому не відповідають. Я роблю музику більше для себе – викладаю її, записую, ходжу на студію та записую професійно, за хороші гроші, роблю якісний продукт. Записую треки і потім викладаю їх. Моє музичне життя йде повним ходом, Я як творець створюю пісні, записую їх і викладаю, вони залишаться після мене. Але зараз я не веду жодної такої діяльності з метою давати концерти, тури тощо. В нашій країні це дуже смішна тема, я не знаю, що треба робити, аби потрапляти на фестивалі. Очевидно, що треба платити, а я платити не хочу», – каже він.
Тепер Женя Скрудж працює над власними піснями, музику та слова до яких він пише вдома самостійно. Останній сингл, що вийшов, має назву «Карантин 20 000 лет». За словами музиканта, він почерпнув ідею для написання пісні після поїздки до Прип’яті. «Цю пісню я написав одразу, щойно повернувся з Прип’яті, я там уперше побував зовсім нещодавно. Дуже перейнявся тамошньою атмосферою. Я давно цікавлюся темою Чорнобиля та Прип’яті, одна з моїх улюблених відеоігор теж із цим пов’язана.
Загалом так це і відбувається: я пишу вдома, під гітару, потім іду до студії до Андрія Міманси, у нього все записую і далі він аранжує мої пісні. Я зараз більше онлайн-артист. Хоча я дуже люблю виступати і хотів би виступати, але дуже важко знайти, де це робити. Не знаю, куди приткнутися, бо в паби я не хочу йти, а навіть якщо і хочу, то не в усі вдається. Хотілося б організувати щось своє, серйозне та цікаве. А так я займаюсь музикою вдома кожного дня. Так я придумую всі пісні, спершу я співаю на «рибі» – це неіснуюча англійська мова. За допомогою такої «абракадабри» я можу запам’ятати мелодію вокалу і потім я пишу вже справжній текст», – ділиться Скрудж.
Зараз Женя Скрудж працює гейм-дизайнером, створює відеоігри. «Я вже три роки працюю гейм-дизайнером і займаюся відеоіграми. Відеоігри я полюбляю з дитинства. Я народився в родині військового, тому в нас уже тоді був комп’ютер. У мене завжди були приставки, апгрейди. Я навіть пам’ятаю той момент, коли я усвідомив, що люблю відеоігри. Я дивився, як батько грає, сам трохи намагався, а потім відбувся момент, коли я усвідомив, що це таке, і це було схоже на магію. Насправді відеогра – це сукупність багатьох видів мистецтва, симбіоз і музики, і візуального наповнення, і смислового наповнення, і технічного мистецтва, як створений «движок» гри, спецефекти тощо. Тому для мене відеоігри – це серйозне мистецтво.
Ми з дружиною вирішили зайнятися бізнесом, пов’язаним із відеоіграми та віртуальною реальністю, та відкрили свій клуб. Пізніше влаштувався в Чернігові на роботу в компанію, що розробляє ігри. Окрім того, що я гейм-дизайнер, я ще й озвучую ігри. Чесно кажучи, мені вистачає викладати всю свою творчість у створення ігор, тож навіть не сильно сумую за концертами», – розказав він.
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
Білоус Світлана
