Творчість, що родом із дитинства. Ольга Швед, солістка чернігівського гурту «Голос душі», розповіла про своє становлення як співачки, про плани на майбутнє і творчу родину.
– Ольго, розкажіть про себе?
– Народилась у місті Городня, там же закінчила місцеву школу №1. Мені 32 роки, але почуваюся щонайбільше на 22 (сміється). Зараз у Городні проживає мій тато, я з чоловіком, донькою та мамою живу в Чернігові.
– У вас із дитинства був потяг до творчості?
– Так. Ще змалечку, коли залишалася сама вдома (до садочка не ходила), я придумувала перші пісні, співала їх і уявляла, що буду співачкою. До того ж, у мене талановиті родичі: дідусь – професійний художник, але також писав вірші, і тато все життя пише та співає пісні. Творчість була на аматорському рівні, але любов до неї в мене заклали з дитинства.
– Куди ви пішли навчатися одразу після школи?
– Я вступила до Інституту економіки та управління (на той час) на спеціальність «облік і аудит». Ми вирішили, що повинна бути професія, оскільки в музичній школі не навчалася, та й тоді не було чіткого розуміння, що я хочу пов’язати своє життя з музикою. Також маю другу вищу освіту за спеціальністю «менеджмент управління проєктами».
– Коли почали більш активно пов’язувати себе з музикою?
– Виступати на сцені почала в старших класах школи. На випускному заспівала свою першу авторську пісню. В інституті керівник із художньої творчості сказала мені: «А що мені твої власні пісні?! Вони не цікаві нікому. Треба співати популярні хіти». На тому я зробила паузу. Не цікаві, то не цікаві! Проте продовжувала писати вірші, пісні. Для себе. І так склалося, що, наприклад, коли була перерва між парами, я показувала свою творчість одногрупникам. Могла і всю пару проспівати, якщо викладача не було. Мене запитували, чому я не реалізовуюсь як співачка. І от лише наприкінці навчання в мене повністю визріла ідея, що хочу співати наживо, з музикантами. І я почала збирати гурт.
– Як це відбувалося? Чи важко зібрати музичний гурт?
– Було дуже багато спроб, поки врешті-решт з’явився «Голос душі». Спершу пішла до музучилища та попросила порадити музикантів. Зі студентами щось репетирували на базі колишнього кінотеатру «Перемога». Вони навчили мене грати акордами. Потім зацікавилася живою музикою та неформальними тусовками в клубі «Альтернативний-38», там уперше виступила з колективом. Із 2011-го до 2014 року була лідером свого акустичного гурту «Voice of mind». З 2012 року вела активну творчу діяльність у чернігівському клубі авторської пісні і поезії «Трамонтана» та театрі пісні «Калита». В 2015 році мій гурт, зазнавши кардинальних змін у складі, став романтичним чернігівським гуртом «Голос душі».
– Які маєте хобі, крім музики?
– Писати вірші, танцювати й активно відпочивати. Це вважаю своїм хобі. В інститутські роки професійно займалася танцями. У складі старшої групи колективу «Broadway Dance Studio» займали призові місця на конкурсах, таких як «Терпсихора скликає друзів», «Нове покоління 2009»… Повернулась до танців у 2018 році – навчилася сальси та бачати в «DanceArt Studiо». Як поет уперше презентувала свою творчість мінізбіркою «Муза в ластовинні» в 2015 році. Поезія увійшла до альманахів Міжнародного фестивалю «Lуtavrу» 2016-го та 2019 року, а також до збірки III Всеукраїнського поетичного фестивалю «Стартап «Дотиком душі» (2019) і літературного альманаху «Post Scriptum» (2019).
Крім того, захоплююся психологією, програмуванням і дослідженням впливу Місяця на самопочуття людини. Ще з дитинства люблю річку і ліс – влітку купатися, а восени збирати гриби. І готувати дуже подобається, хоча не завжди все встигаю. Добре, що мама по господарству допомагає.
– Які теми є основними у вашій творчості?
– Тема кохання – щасливого чи нещасливого. А також різна соціальна гостра тематика, типу взаємовідносини з сусідами, політичні абсурди тощо.
– Яка цікавинка вашого гурту?
– Ми співаємо лише україномовні пісні. Якщо попередній мій гурт використовував і авторський репертуар російською мовою, то зараз – ні. «Голос душі» створений у 2015 році, після Майдану, тому йдемо патріотичним шляхом. Ми відмовилися від багатьох російськомовних гарних пісень на користь ідеології.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чернігівський гурт «Голос душі» записав відео до власної романтичної пісні (Відео)
Також ми завжди щирі зі слухачем і показуємо в піснях буденні речі під іншим кутом, часто додаючи нотки легкої іронії.
– Чому саме така назва?
– У нас душевні, ліричні пісні. Це наше. І слухачі також нам так кажуть, тому й відповідна назва. Наш девіз: «Голос душі – від душі і для душі».
– Де ви виступаєте зі своїми концертами?
– Найбільше в Чернігові, а ще на різноманітних фестивалях в Україні та Європі. Заробляємо на корпоративах (наскільки це можливо в умовах пандемії).
– Як ваша родина ставиться до вашої творчості?
– Чоловік грає на гітарі в нашому гурті. Він – мій головний спонсор для творчості, хоча я не відмовилася б від допомоги меценатів (сміється). Батьки спочатку не підтримували, тому що я відмовилась від постійної роботи в офісі, але зараз позитивно ставляться, радіють, коли читають або слухають інтерв’ю зі мною на радіо та телебаченні.
У мене є донька Аліса, шість років. Вона вже співає всі мої пісні і навіть друзів навчає. Цього року я разом із нею вступила на навчання до чернігівської музичної школи №2. Доня – за класом синтезатора, а я – на естрадний вокал.
– Які ваші творчі плани?
– Сьогодні ми цілеспрямовано розвиваємось. Якщо раніше я лише мріяла про майбутнє співачки, то зараз я його створюю. Знімаємо кліпи, записуємо пісні на студії. Серед планів – випустити професійний альбом і стати гуртом всеукраїнського рівня.
– Крім пісень і віршів, у чому ще проявляєте творчість?
– Хоч і дивно, але в… городництві. Мій тато – селекціонер, вивів свій сорт помідорів. Так от я, вже наслідуючи його, вирощую на своїй дачній ділянці цей сорт і не тільки. Можна сказати, підтримую оригінальність родини.
– Можете згадати, що загалом для вас стало переломним, тобто коли ви зрозуміли, що музика – це ваш шлях?
– Знаєте, ситуація була справді оригінальною – десь наприкінці школи це сталося. Я пішла по гриби до лісу і заблукала, тож ходжу собі, наспівуючи якусь пісню… Аж тут магічно, наче нізвідки, вийшла людина і каже: «У тебе гарний голос. Продовжуй співати». І так само несподівано швидко зникла. А я одразу знайшла дорогу до нашої машини. Для мене ця ситуація стала своєрідним знаком згори.
– Що ви побажали б молодим людям, які мають потяг до творчості?
– Я побажала б балансувати між розумінням, що таке просто творчість і що таке справжній шоу-бізнес. Тому що треба чітко розуміти, куди ви хочете йти: просто співати для друзів чи просувати себе професійно. А також не зупинятися на досягнутому та завжди вірити в себе та свою мрію!
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
Олег Дешура
