Юлія Кравченко – тендітна й водночас сильна дівчина, яка, поставивши мету, досягла її і нині займається справою, яку вважає своєю. Вона – фітнес-тренер. А колись – дипломований психолог, закінчила із відзнакою ЧФ РІС КСУ, проте, зізнається, нині навіть не знає, де лежить її «червоний» диплом. Її життя – це спорт, яким вона марила з дитинства. Проте, поки Юля зрозуміла, що це – її стихія, минув час.
«Батько часто вдома займався з гирею і я весь час намагалася потягати її. Так само були гантелі, якими намагалася щось зображати; у школі весь вільний час пропадала в спортзалі – була капітаном волейбольної команди. У тренажерний зал вперше потрапила в 14 років. Він називався «Комунальник». Займалася близько року, але зараз уже не згадаю, чому перестала.
Наступного разу прийшла до залу, коли молодшій доньці виповнився рік. Прийшла в «Кислород» (саме тут Юлія Кравченко нині працює тренером. – Ред.)… І почалося. Зрозуміла, що повернулася у свою стихію, і десь у глибині душі з’явилося дике бажання досягти успіхів саме в цій справі. Далі так склалося, що довелося перейти в інший зал, там вирішила спробувати виступити в чемпіонаті з бодібілдингу в категорії «фітнес – бікіні». На виграш особливих надій не було, а ось перевірка на міцність і на «я це можу» – те, що треба.
Місяць так званої сушки (підготовка перед змаганнями) пройшов на диво легко. І хоча жодного призового місця я не здобула, але враження залишилися і бажання виступити ще – теж є. Моя улюблена фраза «якщо є учень, то знайдеться і вчитель» – це про те бажання, яке було колись у глибині душі. Після виступу воно перетворилося на ціль, і саме в цей час, як на замовлення, мені на очі потрапило оголошення про набір до школи тренерів «Х-line». Тут навіть говорити не варто, що я одразу подала заявку».
Зараз Юля чесно зізнається: кого тренувала вперше – не пам’ятає, але й досі добре пам’ятає ті відчуття – сильне хвилювання через те, що береш на себе відповідальність за здоров’я іншої людини.
Сім’я та друзі поставилися до вибору місця роботи дівчини абсолютно спокійно, для них це було очевидно й передбачувано, адже всіх і кожного Юля намагалася затягнути в зал і навчити правильно харчуватися.
Проте, зазначає фітнес-тренер, ЗОЖниками (ЗОЖ – скорочення від рос. «здоровый образ жизни») стали не всі. Дивно, каже Юля, але переконати людей хоча б нормально харчуватися, дуже важко, не кажучи вже про зал. «Але успіхи є, і ті, хто прийняв мою «віру ЗОЖника», анітрохи про це не пошкодували».
Юля, мати двох доньок, переконана: ті, хто каже,що займатися собою немає часу, просто не мають бажання.
«Після народження дітей завжди хотіла піти в зал, але якось не складалося. Тому займалася вдома – то дитину на шию посаджу і присідаю, то пляшки з водою і піском використовую замість гантелей… Могла дивитися телевізор і одночасно прокачувати прес, у вільну хвилинку відтискатися або стояти в планці… А в дитинстві, пам’ятаю, у нашій квартирі, в коридорі між залом і кухнею, висів турнік, і щоразу, коли проходила цим коридором, підтягувалася».
До речі, Юля успішно дає собі раду з так званими дитячими капризами в харчуванні. Кола, чіпси і взагалі різне харчове «сміття» вона дітям забороняє. «Але діти є діти, і десь у гостях іноді вони можуть це спробувати. Але не більше. У такій їжі я їх обмежую. У моєму розумінні – це отрута. І мені навіть уявити страшно, що відбувається з незміцнілим дитячим організмом, коли в нього потрапляють такі продукти». Адже ідеальне тіло, на думку фітнес-тренера, – це здорове тіло. А здорове тіло матиме здоровий і красивий вигляд. А ще, переконана Юля, якщо людина прагне змінити своє тіло на краще, має бути усвідомлення того, що це потрібно саме їй.
«Для мене особисто мотивація – це моє відображення в дзеркалі. У мене певне уявлення про те, який я маю мати вигляд, і я намагаюся підтримувати цей стан. Мотивацію шукати десь на стороні марно. Вона повинна бути в голові. Має бути усвідомлення того, що це потрібно насамперед тобі, а не комусь. Зараз за цю фразу мене, напевно, закидають помідорами, але я вважаю: якщо людина не змінює себе, отже, її все влаштовує. А якщо хочеться якихось змін, то йди і роби. Якщо є велике бажання і мета, то і час знайдеться, і сили».
Про сьогоднішню тенденцію серед чернігівців вести здоровий спосіб життя Юля відгукується так: немає значення, мода це чи зміна свідомості людей, радує вже те, що багато відірвалися від телевізора, комп’ютера, пляшки пива … і прийшли в зал.
«Якщо говорити про тенденцію до здорового способу життя в контексті Чернігова, то радує і те, що на сьогодні спортзалів у місті більше, ніж достатньо, і їх рівень дедалі вищий. Чого дійсно хотілося б, то це більше велодоріжок або – щонайменше – щоб дорога ближче до бордюру була без ям. Мені як активному учаснику велоруху прикро, що водії взагалі не поважають велосипедистів, і я частенько дивом уникаю аварій»
Юлія Кравченко – унікальний фітнес-тренер, бо має дуже незвичне хобі – приготування тортів, тістечок та інших солодощів. І, напевно, всіх, хто бачив Юлю і знає про це її захоплення, цікавить одне й те саме запитання: як можна пекти постійно неймовірно смачні торти і водночас залишатися в ідеальній формі?
«О! Я була страшенна ласунка. Могла спекти величезний торт «Наполеон» і сама його за день зжерти. При цьому вагу не набирала. Напевно, була з тих везунчиків, які могли їсти і не товстіти)). Та й постійна активність не давала відкладатися тортам на боках: ходила в ті часи по місту пішки, маршрутками практично не користувалася, але після пологів, на жаль, ситуація змінилася. Та й я до солодкого тепер байдужа. Але знову-таки, я їх виготовляю, а не їм. А зараз захопилася ПП-тортиками (ПП – скорочення від рос. «полезное питание») і тістечками без цукру – і корисно, і смачно».
Юлія Заліська
