У світі дорослих, де панують серйозні теми і вирішуються складні питання, не заведено прислухатися до дітей. Натомість прийнято виголошувати голосні промови про те, що все саме для їхнього майбутнього і робиться. Але іноді їх треба просто почути, щоб кращим уже зараз зробити сьогодення, в якому вони живуть.
Шкільні реалії, підліткові захоплення та рідне місто очима 13-річної школярки Яніни Деркач, яка навчається в 35-й школі, а також у музичних школах Чернігова, ще трошки – в театральній студії, і мріє стати телеведучою.
Про навчання на «відмінно»
«Як кажуть батьки, моя робота – це гарно навчатися у школі. Ця робота наразі мене влаштовує.)) Гадаю, якби за успішність у школі платили, то я отримувала б доволі високу заробітну платню.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Люди: Курйози в Польщі, кінець фрілансу й антидепресанти з YouTube: різностороннє життя Михайла Репеха
Навчаюсь я добре, дуже стараюся бути відмінницею, але з кожним роком це щоразу важче. Мабуть, цього року вже не вдасться без жодної «дев’ятки» в табелі… Підсовую мамі поради психологів і статті на тему, що не треба вимагати від дітей навчатись на «відмінно». Але найбільше не хочеться розчаровувати тата, бо він закінчив школу з золотою медаллю та інститут із «червоним» дипломом і завжди казав, що розумниця – то я в нього…».
Про захоплення серіалом «Школа» та кастинг
«Останнім часом я дуже цікавилася серіалом «Школа», намагалася не пропустити жодної серії і можу сказати, що моя мама з полегшенням зітхнула, коли завершився перший сезон.
Я навіть взяла участь у онлайн-кастингу на участь у другому сезоні серіалу «Школа». Безперечно, батьки, дивлячись на це, казали, що я марно витрачаю час, і мали рацію. Звісно, що увійти до топ-100 мені не вдалося, хоча в мене була велика підтримка серед друзів.
Із друзями я бачусь часто, на кожному уроці, тому що більшість моїх друзів – це однокласники. Ми зустрічаємось не тільки в школі, а й поза школою, на канікулах та у вихідні. Ми розмовляємо та думаємо про що завгодно, окрім навчання)))»
Про консерватизм у школі та реформу освіти
«Насправді на навчання витрачається стільки часу (7 уроків щодня і домашнє завдання з кожного предмета ввечері), що особисто в мене це відбиває будь-яке бажання цікавитись навчанням у вільний час. Чула, що готується реформа освіти, але, гадаю, що щось зміниться у наших школах ще не скоро, принаймні за ті 4 роки, що мені залишились у школі, точно нічого не станеться. В нас усе ну дуууже повільно змінюється. Наприклад, що стосується шкільної форми і взагалі одягу. Дехто з дорослих чомусь не може усвідомити, що час не стоїть на місці, що ми – не вони, що в нас можуть бути інші смаки й вподобання. І в цьому не має нічого поганого! Мені навіть довелося на цю тему зняти відеоролик.
Якби в мене спитали поради, як полегшити життя школярів, то я запропонувала б ввести подвійні уроки або пари, як їх називають в інституті. Тоді ввечері після 7 уроків на завтра треба було б підготувати не 6-7 домашніх завдань, як зараз, а 2-3. Тоді і вільного часу залишалось би більше, і домашні завдання виконувались би більш ретельно».
Про пожежу в Кемерово і пожежну безпеку в школі
«Я не дуже цікавлюся політикою. Звісно, не настільки, щоб не знати, що в країні йде війна. І, безперечно, повз мене не пройшла жахлива подія в Кемерово. Я навіть особисто перевірила, чи замкнені в нашій школі запасні виходи. Мало хто знає, що під час уроків двері евакуаційних виходів дозволяється закривати тільки зсередини і в жодному разі не на ключ. Вони можуть бути замкнені на засуви або гачки, які легко прибираються, щоб двері можна було легко відкрити зсередини.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Люди»: життєва історія журналістки – без цензури і таємниць
Моя хрещена живе в Канаді, вона розповідає, що в них і в школах, і на роботі щомісяця проводять імітацію подій не тільки при пожежі, а ще й при теракті. І це робиться не для галочки, як у нас, а справді всіх виводять назовні через запасні виходи. А під час теракту, навпаки, треба сидіти тихо і заблокувати чимось двері до приміщення.
На жаль, усі чотири запасні виходи в нашій школі № 35 замкнені на ключ, а ключ, як нам пояснили, в якоїсь там людини, яка відповідальна за те, щоб під час пожежі прибігти та відчинити ці двері. Але ж із події в Кемерово всі знають, що під час пожежі час іде не на хвилини, а навіть на секунди».
Про знущання над деревами та Шерстянку
«Я люблю Чернігів. Мені подобаються його історичні місця, парки, фонтани та все, що зараз робиться, аби він став кращим. Не подобається мені, коли я бачу, як нищать дерева, як обрізають майже всі їхні гілки, залишаючи лише стовбур. Такі дерева мають страшний вигляд і дуже псують зовнішню картину нашого міста. Щодня я ходжу до музичної школи і спостерігаю цю жахливу картину з каштанами по вул. Шевченка. Восени таке сталося з деревами ще й по вулиці Кирпоноса. Розкішні крони дерев дарували місту кисень, влітку вулиці були в затишній тіні, а потім їх чомусь знищили. Судячи з вулиці Шевченка, де каштани були вже обрізані давно, кілька років тому, можна зробити висновок, що дерева вже не відновляться.
Я знаю, що минулого року в нашому місті було висаджено багато дерев, навіть сакури, але для чого так знущатися над дорослими деревами, я не розумію. Гадаю, хтось повинен або роз’яснити, для чого це робиться, або понести відповідальність.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Люди: Про таємні ходи, ніжинське золото і дослідження археолога Івана Кедуна
Що ще хочу особисто від себе побажати нашому місту – це дорогу до району Шерстянка. Там у Палаці культури репетирує театральна студія «Театр23», в якій я займаюсь, і туди зовсім незручно добиратися».
Юлія Заліська
