Люди: Курйози в Польщі, кінець фрілансу й антидепресанти з YouTube: різностороннє життя Михайла Репеха

Він не марить мільйонними статками, чесно заробляє на життя, має філософське хобі, радіє кожному дню і в «похмурі» дні піднімає собі настрій кумедними відеороликами з інтернету. А ще він знає простий, логічний і стовідсотково дієвий рецепт порятунку чернігівської економіки.

Йдеться про чернігівця Михайла Репеха.

«Усе життя мешкаю в Чернігові. Майже весь час я працював удома, фрілансив, але останнім часом, займаючись такою роботою, я відверто нудьгував. Тому вирішив змінити діяльність і влаштувався працювати на виробництво м’ясних консервів. Це чернігівське підприємство.

Моє хобі – шукати себе та сенс життя. Читати люблю автобіографічні, історичні книги або книги про цікавих особистостей. Слухати люблю пісні, а не окремих співаків чи групи. Немає такого, що мені подобаються всі пісні певного автора, у кожного є вдалі треки і невдалі. Нещодавно передивився «Золоте теля» та всі частини «Хрещеного батька», – розповідає Михайло.

За надприбутками Михайло Репех не женеться, але й не із тих, хто байдикує. Він намагається встигати і на хліб заробляти, і знаходити час на саморозвиток.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Позивний «Царь»: історія чернігівського кіборга, який переміг смерть

«Як уже зазначив, я нещодавно почав працювати на новій роботі, тому намагаюся, як губка, все вбирати навколо, що стосується роботи та життя підприємства. Робота цікава і незвична для мене. Я працюю на виробництві, а це чудовий досвід для життя, особливо в нашій країні, де відверто кажучи, виробничі підприємства більше закриваються, аніж функціонують. Імпонує, що я працюю в секторі реальної економіки. Про доходи і покупки важко висловлюватися. Звісно, що не голодую і можу задовольнити себе в першочергових потребах, про які писав Маслоу. А про більше: поки користуюсь громадським транспортом і живу з батьками», – розповідає Михайло Репех.

У Михайла чимало друзів, із якими дійсно є про що поговорити. Окрім того, він полюбляє вільний час проводити з родиною.

«Моє оточення – це ті люди, з якими я працюю, займаюся спортом і особистим розвитком. Ну, і, звісно сім’я. Родиною ми намагаємося зустрічатися якомога частіше. Нещодавно мій брат із дружиною долучилися до «флешмобу» зі збільшення народжуваності, і тепер на радість дідусям і бабусям ми часто збираємося навколо їхньої маленької донечки. Періодично вузьким колом друзів по університету згадуємо нещодавні «золоті» часи студентства. Один із друзів – військовослужбовець, тому часто ведемо бесіди й на тему АТО», – зізнається Михайло Репех.

Цікавих випадків, мабуть, як і в кожного з нас, у житті Михайла було вдосталь. Та чомусь пригадався курйоз, який трапився з ним у Польщі.

«Півтора роки тому проходив стажування в Польщі, в місті Гданську. Разом із хлопцями з нашої групи ми вирішити поїхати по сувеніри до місцевого ТРЦ. Сіли в таксі, що стояло біля входу до готелю. Машина була марки «Мерседес», шкіряні сидіння, кондиціонер, водій у білесенькій сорочці, всю дорогу усміхався, доїхали швидко і з комфортом. Зворотнім шляхом вирішили також добиратися таксі і спіймали перше, яке трапилося. Машина була наче типове наше таксі: страшне, старе, сумне… Дорогою ми почали голосно обговорювати між собою, що перше таксі було значно краще, водій охайніший, лічильник менше рахував грошей за кілометраж – та й узагалі, мовляв, у машині цій тхне невідомо чим. Весь цей час водій мовчав і ми були глибоко переконані, що він нічого не розуміє. Та коли ми приїхали і розраховувалися з водієм, він заявив, що вивчав російську, тому прекрасно розумів суть нашої розмови. Це було, м’яко кажучи, неочікувано», – пригадує Михайло Репех.

На запитання про мрії Михайло, усміхаючись, відповів так:

«Мої мрії занадто філософські і романтичні, щоб я про них публічно розповідав».

На думку Михайла Репеха, класичний секрет успішної економіки і розвитку регіону – іноземні інвестиції.

«Проблема регіону – депресивність. Чернігівська область – одна з найбільших в Україні за територією, але кількість населення невелика. Зарплатня на одного працюючого також пасе задніх серед інших регіонів країни. Кількість працюючого населення мала, приріст населення малий, смертність висока. Великих підприємств у регіоні мало – переважно всі сировинні. Майже всі підприємства Чернігова, які залишилися в спадок ще з Радянського Союзу, вже закриті. Молодь масово переїжджає до Києва чи взагалі до Польщі. Звучить буденно, але для міста потрібні інвестиції, і, скоріше за все, іноземні, а також їхні технології. На жаль, із того, що я бачу, місцеві великі підприємці не бажають вкладати свої гроші, інакше вже щось створили б і збудували б. Довіри до влади немає і, судячи з тих обставин, які зараз існують у країні, було б дивно, якщо хтось скаже, що в нього є довіра до влади. Будь-якого журналістського дослідження має вистачити, щоб зрозуміти, в якій країні живемо», – констатує Михайло Репех.

Поганий настрій у енергійного хлопця буває рідко, але якщо все ж таки трапляється таке – Михайло Репех рятує ситуацію спортом і кумедними відеороликами.

«Настрій піднімаю собі за допомогою занять спортом у гарній компанії, прогулянок або пробіжок по вечірній Кордівці, слухаючи улюблену музику. Також заряджають позитивом смішні відео з телепередач на YouTube з дітлахами, різноманітні Coub та випуски новин від Майкла Щура», – зазначає Михайло Репех.

Спробуйте й ви у моменти, коли на серці гірко, підняти собі настрій за методами пана Михайла.

Павло Солодовник