Її життя особливе – це неперервна фантастична мелодія, створена з вибухової суміші. Серед компонентів тієї суміші: нелегка робота, навчання та виховання дітей, подорожі і головне – постійний саморозвиток. А ще вона любить активне зимове дозвілля, футбол і займається музичним туризмом.
Йдеться про Світлану Кузьменко зі Сновська. Саме про неї поговоримо сьогодні в рубриці «Люди». Давайте знайомитися.
«Поєднуємо приємне з корисним – займаємося музичним туризмом»
Світлана Кузьменко
38 років, викладач музичного мистецтва, живе і працює у Сновську.
Народилася в селі Кучинівка Щорського (нині Сновського. – Авт.) району. Потім переїхали до Єліного, де й пішла до першого класу, до другого – в сусідній Гвоздиківці. Навчалася в Чернігівському музичному училищі ім. Л. Ревуцького та Ніжинському державному університеті ім. М.Гоголя. Усі дипломи – з відзнакою.
У дитинстві спершу мріяла стати адвокатом, а потім захопилася музикою, яка з улюбленого заняття переросла в професію. Мій батько за освітою вчитель математики та фізики, але вмів трохи грати на баяні. Зараз на ньому грають мої учні. Мені подобалося, як батько захопливо слухав мене завжди, навіть коли я тільки розучувала музичні композиції, а це не завжди приємно для слуху.
Разом із батьком ми влаштовували конкурси, хто більше мелодій зіграє: спершу перемагав він, а вже через півроку абсолютним переможцем була я. Мати – бібліотекарка, тому книжки вдома були постійно. Якщо мені подобалася книжка – могла читати цілу ніч. Також серед хобі: гра в шашки, шахи, катання на лижах, а особливо – це футбол.
Я була атакуючим гравцем і мені подобався стиль гри збірної Бразилії. Зараз у селі мало молоді, футбольне поле пустує.
Приблизно 15 років працюю у Сновській дитячій музичній школі. Зараз маю педагогічне звання «старший викладач» і вищу категорію. Люблю свою роботу. Головне завдання – це формування гармонійно розвиненої особистості юного музиканта. А оскільки зараз сучасний динамічний світ диктує нові виклики до методів і підходів у навчанні та вихованні, треба постійно вдосконалювати себе, що я й роблю. На моє переконання, ніде стільки не приділяють уваги дитині, як у мистецькому закладі. Адже це виховання естетичного смаку та художнього сприйняття, розвиток емоційного мислення, а також таких необхідних навичок майбутнього – креативності та командної роботи, що виробляються в процесі творчої діяльності та гри на інструменті в ансамблі й оркестрі. Це і спосіб самореалізації в суспільстві і просто насолода від володіння інструментом, пізнання дивовижного світу музики.
Маю власну методику навчання, що орієнтується на індивідуальність учня, розкриття його потенціалу.
Головне – зацікавити та спрямувати.
Тому мої учні постійно беруть участь у різних фестивалях, фахових конкурсах, творчих і культурних проєктах, виступають на різних музичних майданчиках в Україні та за кордоном.
Поєднуємо приємне з корисним – займаємося музичним туризмом: лише за останній рік побували у Дрогобичі, Львові, Чернігові, Ніжині, Семенівці, Городні, а нещодавно їздили з концертами до Польщі. З великим задоволенням виступаємо в рідному Сновську, от як цього літа на найбільшому рок-фестивалі Чернігівщини та всієї північної України «SNOV Summer Fest».
Окрім навчально-виховної, займаюся виконавською діяльністю (лауреат у складі ансамблю всеукраїнських та міжнародних конкурсів), науковою діяльністю: маю декілька публікацій в фахових наукових виданнях, доповіді на науково-практичних конференціях (Чернігів, Ніжин, Дрогобич), отримала диплом переможця ІІ ступеня на Всеукраїнському конкурсі науково-методичних робіт (м.Київ), громадською діяльністю (як голова профспілки школи, зокрема організовую культурне дозвілля працівників школи), був досвід проєктної діяльності (автор і керівник проєкту, що виграв грант благодійного фонду «Майбутнє Чернігівщини»), організовую мистецько-освітні проєкти спільно з дитячою бібліотекою («Музично-новорічний вертеп», «Час щедрувати», «Мандри Європою», музично-родинне свято ПІЧ), керівник ансамблю баяністів «Мажор», створеного мною в 2013 році.
Запам’яталася поїздка до Батурина. Там можна не тільки відпочити й помилуватися неперевершеною архітектурою, а й доторкнутися до славетних і трагічних сторінок нашої історії, адже хто не знає минулого – той не вартий майбутнього. Львів вражає своєю атмосферою. Для мене це аромат кави, шоколаду, чарівності та прогресивності. За кордоном я була лише раз, у Польщі – в містечках Малопольського та Підкарпатського воєводств. Скрізь чисто і доглянуто, на вулицях нема безпритульних тварин, гарні дороги. А Краків – місто на березі Вісли, якому присвоєно звання європейського міста культури, захоплює неповторним настроєм. Це і Королівський замок із драконом, який дихає вогнем, і Площа Ринок із каретами та цінними пам`ятками архітектури. Туди хочеться повернутися ще раз.
Люблю читати. Не можу виділити якусь одну книжку. О.Дюма «Королева Марго», «Граф Монте-Крісто», Маргарет Мітчел «Звіяні вітром», Іван Нечуй-Левицький «Кайдашева сім`я», поезія Ліни Костенко. Зараз читаю Дарон Аджемоглу, Джеймс Робінзон «Чому нації занепадають».
Лінощі – це не так уже й погано. В історії є безліч випадків, коли саме бажання схитрувати й ухилитися від роботи подарувало нам безліч винаходів. Лінь, яка заважає успішно працювати, досягати цілей, втілювати мрії, все ж треба приборкувати. Знайти мотивацію або ж використовувати правило 10 хвилин. У кого депресія, раджу йти до бібліотеки, подорожувати або ж зайнятися творчою діяльністю.
Коли ще навчалася в школі і приїхала з відпочинку з моря, то мій рідний брат Олександр власноруч спік пиріг із яблуками. Він був такий смачний!
Виведенням формули щастя займалися багато філософів. Мені близька мудрість Григорія Сковороди: «Бути щасливим – се значить пізнати себе чи то свою природу, взятись за свою долю і робити своє діло». Для мене це особливий стан душі – або піднесення, задоволення, або спокій і гармонія, де головний компонент – це любов. Я щаслива.
Спілкувався Павло Солодовник
