Про «магію молока», годівлю великої рогатої худоби та види корів розповідає на своєму ютуб-каналі фермер із Прилуччини, а віднедавна й блогер – Михайло Травецький. Наразі в нього на ютуб-каналі вже майже 28 тисяч підписників і тисячі переглядів.
Михайло Травецький – кандидат ветеринарних наук, експерт з ефективного управління тваринництвом. Чотири роки тому він заснував власну справу. Нею стала «Весела ферма» у невеликому селі Красляни на Прилуччині.
«Фермерством я займаюся не дуже давно. У серпні буде чотири роки, як я започаткував власну справу. Проте худобою я займаюся все своє життя. Коли в дитинстві діти сиділи і гралися в піску, то я сидів і грався в сараї. Завжди туди йшов, сідав біля квочки та грався там. Тож якщо мене не було десь видно, мої батьки одразу розуміли, де я. Отак і склалося по життю. Сам я лікар ветеринарної медицини у п’ятому поколінні. Моя донька теж завершує ветеринарний факультет. Ми весь вік займаємось худобою. Тому для мене настав той час створити щось власне», – зазначив у коментарі ЧЕЛАЙН МихайлоТравецький.
Чому саме велика рогата худоба?
«Для мене корова – це свята сакральна тварина, яка фактично існує з українським народом і є однією з невід’ємних частин нашої ідентифікації, на мою думку. Я певним чином маю стосунок до тваринництва під різними кутами. Я спостерігав за роботою ветеринарів, потім поїхав до Великої Британії, де працював разом із фермером. Тоді й почав зовсім по-іншому дивитися на худобу, на систему управління, на те, як правильно потрібно доглядати за худобою та як вести молочний бізнес».
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Звільнився виконувач обов’язків начальника управління капітального будівництва ЧМР
Чому ви вирішили займатися фермерством і чи було складно змінити роботу у великих холдингах України на ферму в невеликому селі?
«Я сам з села, тому для мене дивитися на те, як село зникає, як заростає все кленом, бур’янами – складно. Виникає розуміння, що щось не так у цій країні, бо сільське господарство є фундаментом нації. Від розвалу радянського союзу в нашому українському тваринництві нічого не змінилося. Якщо рослинництво крокує світовими тенденціями, то тваринництво в більшості випадків досі живе в 1960-х роках і фактично не розвивається в технологічних підходах. Я починав свій шлях від простого спеціаліста – дояра у Великій Британії до топменеджера великих холдингів в Україні. Тобто пройшов усі етапи формування себе як спеціаліста, керівника».
Що стало поштовхом і передумовою для створення власної ферми?
«Велика Британія змусила мене рухатися, розвиватися. Вона навчила мене жити, заробляти і по-іншому дивитися на світ. Коли я там працював, то хотів повернутися до України та годувати наш народ якісними молочними продуктами, і це було основним поштовхом для створення власної справи. Я бачив, як це відбувалося у Великій Британії.
В українських селах закриваються ферми, потім школи, магазини і фактично їх не стає. Люди залишаються без роботи, тому молодь виїжджає, залишаються там жити лише пенсіонери. І виникає запитання: навіщо я повернувся до України? Це стало основним меседжем для мене. Мене просто кликало стати босоніж на землю, засукати рукава та працювати».
Чи є, на вашу думку, майбутнє у невеликих ферм у приватному секторі? Які наразі є труднощі в розвитку цього виду діяльності?
«Ферма для мене – це той майданчик, на якому я показую, як потрібно вести господарство, як розвивати це все, як бути прибутковому в приватному секторі в сучасних умовах, в умовах війни.
Сьогодні на великотоварних фермах – приблизно 300 тисяч голів великої рогатої худоби, а приватний сектор тримає орієнтовно мільйон тварин і фактично він годує молоком нашу країну. Проте, на жаль, у суспільстві склалась негативна думка про якість продукції. Натомість з останніми тенденціями та розвитком малих сімейних ферм ця якість почала покращуватися. Саме приватні ферми є рушійною силою в розвитку молочної продукції в країні. Приватний бізнес наразі покинутий напризволяще, ним, на жаль, не опікується держава. Місто живе наразі зовсім в іншому форматі.
Дуже негативно на розвиток бізнесу в Україні впливає війна. Моя ферма в 2022 році не потрапила до окупації, але ми були в оточенні. У сусідніх селах я брав зерно, сіно у фермерів, постало питання, як врятувати не лише сім’ю, але й худобу. Найбільшою проблемою був неможливий збут молока. Тому роздавав його людям, возив на блокпости».
Чому почали займатися блогерством?
Раніше я їздив на підприємства, розповідав про те, як вести господарство, давав поради. Проте спершу ковід, потім повномасштабна війна. Не наїздишся. Тому я почав вести канал на ютуб. Я купив ферму, де було п’ять корівок і фактично з неї почав розвивати власну справу, паралельно ділячись із людьми тонкощами ведення бізнесу в приватному секторі.
Наразі «Весела ферма» стала уособленням незламності та надії на розвиток тваринництва в країні.
Оксана Замятіна
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
