Біль, відчай і надія: родина з Чернігова чекає з російського полону захисника ЧАЕС (Відео)

Уже минуло два роки, відколи захисники Чорнобильської атомної електростанції опинилися в полоні. Серед них є й брат Євгена Кигима. Цей тяжкий період став випробуванням не лише для воїнів, але й для їхніх родин, які продовжують терпляче чекати на повернення своїх рідних.

«Він займався спортом, був воротарем міста Славутич, а потім юнацької чернігівської школи «Десна», займався футболом. Нагороди, кубки він отримав, коли займався у футбольній юнацькій школі, він займав призові місця, це ще було у 2009 році. Розпочав військову службу в 2012 році, після того вирішив служити в Національній гвардії та працювати на ЧАЕС. Цю нагороду він отримав, коли було свято Національної гвардії України, від президента України. У нього є сім’я, дружина та син, якому 10 років, на нього вони чекають, так само, як і я з батьками, щоб якомога скоріше він повернувся», — Євген Кигим – брат військовополоненого.

Євген згадує події початку вторгнення і розповідає, що його брат поїхав на станцію ще 15 лютого.

«І ми малу змогу з ним спілкуватися з 15 по 24 лютого, все було добре. А коли почалася повномасштабна війна, нам зателефонував дядько і попередив, що починається війна й окупація ЧАЕС. Мабуть, хлопців братимуть у полон», — Євген Кигим – брат військовополоненого.

У період із 24 лютого по 31 березня 2022 року нацгвардійці перебували у бомбосховищі на станції. Протягом цього часу Євген із братом мали можливість спілкуватись за допомогою стаціонарного телефона.

«Востаннє я з ним спілкувався 30 березня 2022 року. Після 31 березня, як їх вивезли, від нього не було дзвінків, нічого», — Євген Кигим – брат військовополоненого.

Єдине, що має родина Євгена Кигима, – це лист, який отримали ще в серпні 2022 року.

«У листі написано «жив, здоров, зі мною все добре». Від хлопців, яких звільнили з полону, ми отримуємо інформацію про його самопочуття. З останнього обміну мені хлопці передали, що мій брат у тяжкому стані. Дуже схуд, він до війни важив 110 кг, а зараз жодної інформації немає, до якого стану він схуд. Почуваємося тяжко, за два роки дуже скучили за братом, ми підтримуємо зв’язки з іншими родинами полонених, ми збираємося на мирних акціях, їздимо в координаційний штаб, до всіх високопоставлених людей із проханням про допомогу звільнення військовополонених. Нам усі кажуть, що чекайте обмінів, ми також чекаємо, як і ви, і це все, що вони нам щоразу кажуть», — Євген Кигим – брат військовополоненого.

На жаль, кількість таких сімей, як родина Євгена, постійно зростає. Це родини, які чекають і сподіваються, що невдовзі отримають той довгоочікуваний дзвінок зі словами: «Привіт, я в Україні»

«Звертатися до соціальних мереж, до координаційного штабу, президента, НГУ, СБУ, дивлячись, як і через що попадає до полону. Будемо також повертати всіх хлопців, я бажаю, щоб усі, хто зараз перебуває в полоні, якомога скоріше повернулися додому», — Євген Кигим – брат військовополоненого.

Журналіст: Іра Пономаренко

Оператор: Сергій Бутько