«Головне, що я живий»: історії адаптації ветеранів до буденного життя та перешкод (Відео)

«Десь я себе більше так прийняв місяців п’ять по тому. Я сказав, який уже є, нічого вже не змінити і головне, що живий»,- Віктор Суботський, ветеран.

Віктор Суботський – ветеран російсько-української війни. Чоловік отримав тяжкі поранення в серпні 2023 року. Тоді він служив на прикордонні Чернігівщини. Артилерійський снаряд розірвався неподалік. Далі було тривале лікування, а реабілітація триває і дотепер.

«Спершу була така депресія, потім це все звиклося, тому що багато поглядів ловив на собі. Це було дико, що війна з 2014 року, але не всі досі звикли, всі кидають якісь погляди, що ти без руки чи якось не так ходиш»,- Віктор Суботський, ветеран.

Повернувшись на малу батьківщину, ветерани постають перед безліччю проблем: починаючи від психологічних і завершуючи фізичною обмеженістю та порушенням певних їхніх прав як громадян країни.

«Зараз у нас навіть потрапити в лікарню проблематично, щоб просто проколотись, пролежати, прокрапатись. Через свого невропатолога я тільки записався десь на грудень. Доводиться чекати по три-чотири місяці. А проблеми є такі, що чекати не можна»,- Олександр Богорад, ветеран.    

«У мене ампутована рука, я ще можу сходами спуститися, піднятися, теж уламки в ногах.

Затвердити мою інвалідність, такого свавілля я ще не бачив. Треба отримати інвалідність, довести, що в мене рука нова не виросла»,- Руслан Іванов, ветеран.

Повернувшись із війни, ветерани тут, удома, виявляють, що їхній дім не адаптований для них. А найбільшою їхньою підтримкою є лише родина.

«Я знаю, що в мене є діти, що мені треба щось робити, і це мене мотивувало щось робити, йти вперед, і мотивує. І я це роблю»,- Олександр Богорад, ветеран. 

«Дружина – це найбільше чудо, що в мене є. Це найпрекрасніше. Вона мені була як психолог, як реабілітолог. Тому що перші кроки, які я почав робити, це було не з реабілітологом, а з дружиною»,- Віктор Суботський, ветеран.

Ветерани Чернігівщини об’єднуються між собою, щоб створювати разом можливості та вирішувати проблеми. Власноруч ремонтують будівлю для створення ветеранського простору.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У столичному госпіталі від поранень, отриманих у бою, помер воїн із Чернігівщини

«Є хлопці, які більш просунуті по життю, але не всі хлопці мають комунікативний досвід, їм навіть довідку взяти в якомусь органі владі є великою проблемою»,- Сергій Довбиш, ветеран.

Значно допомагає в реабілітації та безпосередньо в адаптації, на думку ветеранів, спорт. Ветерани з Чернігівщини неодноразово виборювали переможні місця в українських і міжнародних змаганнях, доводячи свою силу та незламність.

«Спорт допомагає, він якось надихає. Ти з інвалідністю, в тебе вже не ті рухи і не ті можливості, які можеш, але ти собі даєш таке навантаження і виходить, що ти щось можеш. Щось робиш, якісь змагання, і це надихає, дає якийсь стимул жити та почуватися рівноцінно з іншими, а не лягти та помирати»,- Олександр Богорад, ветеран.

Щоб обговорити проблеми, пов’язані з волонтерською політикою в Україні, знайти шляхи вирішення та бути почутими, ветерани, керівники організацій міст та України загалом, політичні представники взяли участь у форумі, який нещодавно відбувався в Чернігові за ініціативи ГО «Серцевір». І хоча в місті вже з’являються пандуси, транспорт, який пристосований для крісла колісного, проте цього, зазначають ветерани, замало.

«У нас зроблені сходи, багато цих сходів, тобто перила з однієї сторони. Тобто це складно для ветеранів, які з однією рукою, з ногою. Йому дуже важко спускатися, тому що нема де притриматися.

Наш транспорт і в будь-якому іншому місті – це, знаєте, заходиш і дуже швидко він поїхав. Ніхто нікого не чекає. Не важливо, ти ветеран чи хто. Тобто ти зайшов чи не зайшов, тобі ще кричать: давай скоріше»,- Віктор Суботський, ветеран.

У серпні цього року Президент України Володимир Зеленський доручив Уряду затвердити Національну стратегію ветеранської політики та Стратегію формування системи переходу від військової служби до цивільного життя. Аби ці стратегії були ефективними та дієвими, на думку уряду, вони мають розроблятися в процесі обговорення з самими ветеранами та військовими.

«На сьогодні на Чернігівщині ми розбудували окремий структурний підрозділ у складі ОДА, в кожній РВА також створені відповідні відділи, розбудовуємо далі в громадах.

Чернігівщина у нас входить до переліку тих областей пілотного проєкту, нашого спільного з МОЗ щодо сервіс-румів охорони здоров’я, де ветерани і ветеранки, де військовослужбовці проходять реабілітацію або отримують медичні послуги. І створення простору, де вони разом із цим могли отримувати й інші послуги, яких вони потребують»,- Руслан Приходько, заступник міністра у справах ветеранів України.

«Усі будівлі на території України, зокрема й на Чернігівщині, здебільшого побудовані ще минулого століття, і тоді ніхто не думав, що треба забезпечувати права всіх категорій людей. Тому для того, щоб переробити ці будівлі, щоб вони були доступні й інклюзивні, потрібен значний ресурс. На превеликий жаль, цього ресурсу наразі недостатньо»,- Іван Ващенко, заступник голови Чернігівської ОВА.

Зараз в області реалізують нові проєкти в межах ветеранської політики, ветерани мають можливість отримати гранти на відкриття власної справи та можуть реалізовувати себе в нових професіях. Євген Смага – один із тих ветеранів, якому вдалося отримати грант на власну справу і вже до кінця року він планує відкрити одну частину своєї автомийки.

«У мене виникла бізнес-ідея. З цією бізнес-ідеєю я трішки наодинці помозгував. Але щодо вирішення певних конкретних питань, то не знав куди звернутися. Тому звернувся до свого побратима Сергія Довбиша, він і підказав»,- Євген Смага, ветеран.

А ще Євген Смага працює в службі таксі. І стверджує, що протез ноги не є перешкодою.

«Зазвичай пасажири сідають на заднє сидіння з точки А в точку В, добрий день – до побачення. І на тому крапка. Хто бачив, то, звісно, це здивування, захоплення, що в такій ситуації не опускаю руки»,- Євген Смага, ветеран.

Та попри якусь матеріальну допомогу, певні гранти та подекуди підтримку в якихось сферах життя, ветерани зазначають, що хочуть бачити Чернігів відкритим і щирим для них.

«Місто, яке показало б ветерану, що він дійсно прийшов додому, не кудись там на чужину, а додому, де йому всі раді»,- Віктор Суботський, ветеран.

Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv

Журналіст Оксана Замятіна

Оператор Сергій Бутько