Інтерн Верховної Ради, майбутній політтехнолог і любителька екстриму. Це про чернігівку Оксану Фельську, чиї активна життєва позиція і, попри молодий вік, строката біографія забезпечили цікаву життєву історію.
Народилась Оксана в 1993 році в місті Челябінськ, РФ. Коли їй було вісім місяців, родина переїхали до міста Тольятті, а в півтора – до Чернігова. Далі знову часті переїзди. Школу закінчила в Чернігові, Колегіум №11.
Оксано, назвіть ваші улюблені предмети в школі. Чим займалися, крім навчання?
У школі дуже полюбляла філософію, психологію, логіку, правознавство, іспанську мову. Я була, мабуть, найактивнішою дитиною. Виступала на шкільних концертах (співала, танцювала, шкільна збірна з волейболу, шкільна збірна з лижного спорту), професійно займалася бальними танцями.
Чому залишили танці?
Покинула через те, що мій партнер Тимофій пішов із танців, а я була наймолодшою в колективі. Важко було після 2-х років танців з одним партнером перелаштуватися на іншого, тому я також перестала займатись, але досі хочу повернутись. Крім всього іншого, в школі брала участь в олімпіадах, відвідувала різні гуртки, школу мистецтв, займалась плаванням, кінним спортом. Двічі на рік їздила до дитячого табору – на літні та зимні канікули.
Дуже вдячна школі за те, що прищепила любов до лиж, зима в Тольятті дуже сніжна, і кожен наш урок фізкультури проходив у лісі. Досі пам’ятаю це відчуття суперництва – прийти до фінішу раніше за інших. Та особливий кайф від спуску на лижах із заборонених гірок.
Розкажіть про вашу родину? Ким рідні хотіли вас бачити?
Батьки ніколи не нав’язували, чим мені займатись. Завжди шукала себе, а в цьому вони мене підтримували.
Є молодший брат Кирило, 17 років. У нас дуже теплі стосунки, всім ділимось, що в житті відбувається.
У мене дуже спортивні бабуся з дідусем. Все життя вони прищеплювали любов до спорту моїй мамі та її рідній сестрі, ходили в походи в гори – на катері перепливали на Жигулівську косу і там розбивали табір. Взимку – лижі, танці, «група здоров’я». Багато подорожували. Влітку – дача. Не оминула ця доля й мене… Майже всі вихідні я проводила в бабусі з дідусем. З самого ранку бабуся мене будила і ми йшли на лижну базу кататися. Тобто жага до спорту в нас у крові.
Оксано, як ви самі себе охарактеризували б?
Завжди була борцем за справедливість… Не можу не відгкнутися, якщо бачу, що комусь потрібна допомога або хтось у біді.
Моя слабкість – бездомні тварини… Все дитинство шукала їм господарів. Зараз продовжую годувати дворових собак і з такими ж небайдужими робимо їм необхідні щеплення й оброблюємо від кліщів.
Мрію побудувати центр захисту тварин.
Найбільша цінність у житті для мене – це сім’я та люди. З сім’єю ми дуже близькі, часто збираємося за столом на «сімейну вечерю», обговорюємо нагальні питання, в кого що зараз відбувається, радимося.
Розкажіть про ваше студентське життя?
Я закінчила Московський державний відкритий університет імені Чорномирдіна, факультет юриспруденції (спеціаліст). У студентській раді займала посаду завідувача сектору інформаційної діяльності. Полюбляла висвітлювати різні теми студентського життя в статтях.
У цей же час уже проходила стажування в Головному територіальному управлінні юстиції в Чернігівській області (дякувати Олександру Карнабеді, мене там багато чого навчили).
Вирішила, що буду юристом, ще в 12 років, коли була в дитячому таборі «Зірочка». Окрім відпочинку та розваг, у таборі, в рамках розважальної програми, проводили гру «в доросле життя». Одного разу адміністрація табору розділила нас на різні інстанції, як у справжньому житті… У нас був суд, прокуратура, податкова, банк, перукарні і так далі. Ми тягнули жереб, завдяки якому вирішували, хто з дітей яку роль гратиме протягом всієї зміни. Мені випала роль прокурора. Спробувавши себе в ній, я зрозуміла, що хочу не звинувачувати, а, навпаки, захищати громадян – і мене «перевели на посаду адвоката». Все відбувалося як насправді… Було судове засідання, де під наглядом вожатих «розглядали справу», що надійшла від «дітей-прокурорів», про те, що громадянин нашого міста «Зірочка» смітив на вулиці.
Ми почувалися такими дорослими, все було як насправді… У нашому «містечку» навіть гроші окремі були. Після приїду з табору я заглибилась у вивчення правознавства й психології агресивної поведінки. Батькам було дивно спостерігати за тим, що дитина у 12 років цікавиться такими серйозними речами, але підтримували мене.
Після закінчення МДВУ одразу ж вступила до Чернігівського національного технологічного університету на кафедру управління проектами; в цей же час уже працювала в Новозаводській районній раді на посаді юрисконсульта.
Розкажіть про місця своєї роботи?
Після навчання пішла на курси від Американської асоціації юристів за підтримки програми USAID «Навики виступу в суді». Після цього працювала в Департаменті культури та туризму, національностей та релігій Чернігівської обласної державної адміністрації на посаді заступника начальника відділу аудиторської та юридичної служби.
Попри роботу, продовжую навчатись. Нещодавно закінчила Київську Академію Політичних Перспектив за спеціальністю «Помічник народного депутата».
Узагалі я – «вічний» студент. Не можу жити без нових знань і навичок. Не уявляю, як можна присвятити все життя одній справі, адже на світі так багато цікавого і хочеться спробувати все. Можливо, колись я знайду своє і зупинюсь.
Мені сьогодні подобається те, що я одночасно займаюсь і СММ, і налаштовую таргетовану рекламу в соцмережах, і копірайтер, і водночас надаю юридичні консультації. Наразі захопилася політикою, проходжу інтернатуру у Верховній Раді України. Хочу опанувати професію політтехнолога.
Зараз працюю СММщиком в редакції інтернет-порталу ЧЕline.
Розкажіть про ваші хобі? Чим займаєтесь у вільний час?
Живу емоціями.
Дуже полюбляю походи з наметами, екстремальні види спорту. Двічі стрибала з парашутом, сплавлялася гірською річкою на катамарані, каталася на водному борді та лижах. Хочу пройти курси екстремального водіння.
Взимку полюбляємо з компанією виїхати за межі міста, причепити до машини трос і кататись на сноуборді, тримаючись за трос. Враження неймовірні!
Також полюбляю готувати. Подобається балувати домашніх різноманітними смаколиками, рецепти яких беру в бабусі та мами.
Де відпочивали? Розкажіть про улюблені місця відпочинку. Куди мрієте поїхати відпочивати?
Моя пристрасть – подорожі. Не уявляю свого життя без нових вражень. Особливо люблю мандрувати поїздами. Це непередавані відчуття, коли їдеш у поїзді та за склянкою чаю спілкуєшся з незнайомими попутниками. В кожного своя історія, свій життєвий досвід. Дуже люблю нові знайомства. Передчуття пригод. Коли перехоплює подих від нових вражень!
Розкажіть про ваші мрії, плани на життя загалом? Чого хочете досягти в житті?
Плани на життя – насолоджуватись життям.
Оскільки я «вічне дитя», мене не покидає думка про Діснейленд. Мрія з дитинства. Завжди обожнювала атракціони в парках розваг, особливо «американські гірки» з петлею. Загалом мрію багато подорожувати, хочу подивитись увесь світ. Дуже приваблюють міста з історією та старовинною архітектурою, а також місця з неймовірною природою, як, наприклад, «острів вічної весни» – Тенерифе. Мрію провести відпустку там. Та й узагалі більше приваблюють країни з теплим кліматом і обов’язково океаном.
Якщо глобально – ще стільки всього треба встигнути!
Знайти своє покликання, побудувати свою сім’ю.
Якими ви бачите сьогоднішні виклики, проблеми сучасної молоді?
Усе в наших руках. Ми самі будуємо своє життя, тому якщо щось не влаштовує – просто зміни це. Було б бажання.
Я – патріот нашої держави. Оскільки своє майбутнє та майбутнє своїх дітей я бачу саме в Україні, то хочу зробити значний внесок у розвиток країни з таким великим потенціалом. Ще зі шкільних років я вела дуже активну діяльність у складі учнівської ради, мала чітку громадську позицію. Після закінчення навчання в університеті долучилась до молодіжної громадської організації на Чернігівщині, яку згодом очолила. У Європі чи Штатах молоді люди найчастіше будують кар’єру через партії: починають із низів і з часом, демонструючи кращі якості, посуваються до вершини. Але в Україні цей шлях не працює: в нас партії часто існують 3-5 років або створюються під вибори. Це і є проблемою для молоді. У верхах сидять старі дядьки, які всім заправляють. Все корумповано та створюється як під страховка під власний бізнес. Треба це змінити.
Що ви побажали б нашому місту Чернігову? Яким ви його бачите в майбутньому?
Наше місто дуже зелене, з гарною архітектурою в центральній частині міста та стрит-артом на околицях; безліччю легенд, Семарглом і бруківкою Красної площі, просочене історією. Чернігів має великий потенціал. Бачу його туристичним розвинутим містом.
Спілкувався Олег Дешура
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
