Зимова риболовля, футбол і водні багатства: життєві баталії Наталії Грудницької

Вона кардинально змінила своє життя за 40 хвилин. Ходить на зимову риболовлю, є завзятим футбольним вболівальником, водночас любить куховарити, обожнює квіти, не уявляє життя без музики, експериментує з миловарінням і весь вільний час намагається проводити з сином. А ще – в її руках усі водні багатства Чернігівщини. Йдеться про керівника Деснянського басейнового управління водних ресурсів Наталію Грудницьку. Саме про неї ми вам сьогодні розкажемо в рубриці «Люди».

• Проживаю в Чернігові з 2005 року. Народилася в місті Прилуки, де й минули 25 років мого життя. З першого дня приїзду до Чернігова працюю у водогосподарській галузі і цим пишаюся. На сьогодні займаю посаду начальника Деснянського басейнового управління водних ресурсів. Дякую долі, яка одного разу зламала мої дитячі мрії (всі свої шкільні роки я мріяла бути вихователем у дитячому садку і, відповідно, планувала навчатися в педагогічному училищі) та поставила мене на шлях водного господарства. Окрім своїх посадових обов’язків, я ще виконую обов’язки мами 7-річного сина і всі домашні справи також на мені. Тому вільного часу не так уже й багато. Намагаюся приділяти більше часу дитині, але син все одно ображається, бо мама часто зайнята, і просить мене «виписатися з цієї роботи та знайти іншу». Чітко вираженого хобі не маю. Усе залежить від настрою. Люблю квіти, тому в теплу пору року охоче доглядаю за квітником. У вихідні залюбки готую щось смачненьке. Як і кожна жінка, вмію плести, вишивати, тому зимові вечори можуть проходити в такій атмосфері. Нещодавно зацікавив процес миловаріння, тому спробувала себе й у цьому напрямі. Не люблю тишу, тому в мене вдома завжди лунає музика. Слухаю майже все, залежно від настрою. Не принципово. Можу цілий день слухати FM-радіо. Серед фільмів віддаю перевагу трилерам. Але телевізор майже не дивлюся. З 14 років цікавлюся футболом, тому коли українські клуби чи збірна проходять у чемпіонати європейського рівня, ми з сином стежимо за грою. Я – донька рибака, тому залюбки можу порибалити. Кілька разів була навіть на зимовій риболовлі. Дехто з друзів каже, що я надто сильна як для жінки, та в наш час слабким бути ризиковано…
• Чи задоволені ви роботою в управлінні водних ресурсів? Зарплатня влаштовує? Можете дозволити собі дорогі покупки?
• Я більше 10 років працювала на посаді начальника відділу. Посада начальника управління змусила мене інакше поглянути на вже знайомі речі. Зараз розумію, що багато чого залежить саме від мене. Багато чого хочеться покращити, змінити, удосконалити… Тому загалом, зазираючи в майбутнє, розумію, що роботи попереду багато, і мене це влаштовує. Зарплатня – це така річ, якої багато не буває. Хотілось би заробляти більше, зважаючи на відповідальність. Але я не звикла жити на широку ногу, тому якось справляємося. Десь, звісно, треба зекономити. У світових кутюр’є не одягаюся, за кордоном не відпочиваю. Щастя ж не в цьому, правда?
• Розкажіть трохи про своє оточення, друзів, близьких. Як часто ви зустрічаєтеся з друзями? Про що говорите?
• Із друзями спілкуємося постійно. В мене їх не багато, але вони надійні. Зустрічаємося, відпочиваємо, вітаємо одне одного зі святами, подорожуємо, ходимо на футбол, співаємо в караоке. При зустрічі намагаємося говорити про щось позитивне – про дітей, батьків, про плани на майбутнє. Люблю навідуватись у Прилуки, де завжди чекають рідні та близькі люди, де пройшло дитинство. Мама й тато – звичайні прості люди, які все життя чесно пропрацювали. Їм дякую за те, що сьогодні маю. Не в матеріальному сенсі, а в духовному. Цього року виповнюється 38 років їхнього спільного життя. Дякуючи Богу, я сьогодні ще онука. Моя 77-річна бабуся з нетерпінням чекає мене кожного разу, коли я їду до батьків.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Люди: неймовірна життєва динаміка четвертокласника Івана Міщенка

• Розкажіть цікавий випадок із вашого життя.
• Цікавий, доленосний і дещо навіть, я сказала б, містичний! 2005 рік. Навчаючись в університеті, без будь-яких сумнівів була впевнена, що подальше моє місце роботи та проживання – це Київ. Столиця – велике місто, великі перспективи… Пишу диплом. До захисту залишалося трохи менше місяця. Щоб не витрачати часу, планую перед захистом попрацювати трохи, так би мовити, закріпити за собою місце. Потім на пару днів повернутися на захист диплому – і вперед до нескорених горизонтів. Їду до Києва, за день знаходжу роботу, житло. Повертаюся того ж дня, маму прошу зібрати сумку, а сама сідаю і півночі працюю над дипломом (із 12 креслень готових було 10). Будильник, 4-та година ранку (о 5-й маршрутка на Київ), п’ю чай… І десь дівається той ентузіазм… Ніби хтось постійно повторює: Наташо, пий чай і лягай спати. Це було так впевнено і наполегливо! Не розуміючи, що відбувається, я дивлюсь на зібрану мамою сумку, допиваю той чай… У ваганнях я сиділа ще хвилин 40. Це були складні 40 хвилин, але в результаті я пішла спати. Не знаю, як би склалася моя доля, якби я того ранку ухвалила рішення все-таки їхати. Мені й досі трохи соромно за той випадок, я не звикла підводити людей. Але я не могла нічого вдіяти, здається, мною хтось керував. Із тієї хвилини мрії про Київ розчинилися в повітрі, як мильна булька, але сьогодні я анітрохи не шкодую про прийняте мною того ранку рішення. Мабуть, Бог сам обирає для нас місце, де нам краще бути.
• У кожної жінки є свої особливі мрії. Про що ви мрієте?
• Мрію, щоб закінчилася війна. Це дуже страшно. Мрію, щоб наші діти були захищені та забезпечені в нашій країні, а не шукали в майбутньому щастя за кордоном. Мрію про те, щоб українці перебороли всі негаразди, які сьогодні переживає наша країна, вистояли і стали нацією, яка відбудує нову державу. Мрію побачити Україну успішною, самодостатньою, незалежною, багатою та перспективною країною. Вірю, що так і станеться, бо мрії здійснюються!
• Ваше ставлення до влади? Як багато уваги приділяєте політиці? Чи дивитеся та читаєте новини про політику? Чи довіряєте нинішній владі (уряду, депутатам, Президенту)?
• Політиці уваги приділяю зовсім мало. Людина, якій надали повноваження та владу, вже автоматично має ставити інтереси народу та держави вище своїх особистих. А щоб заслужити довіру, саме це й треба показати і довести. Якщо кожен буде бачити проблему і усвідомить, що від нього багато чого залежить, то й вирішення проблеми прийде саме. Біда в тому, що багато хто не вбачає проблеми взагалі, бо зайнятий особистими справами, розвиваючи свій бізнес.
• Яким, на вашу думку, має бути наступний президент України?
• Високий блондин із блакитними очима. Жартую. Якщо серйозно, то все просто. Президент – це глава держави і слуга народу. Той, хто йде попереду і веде за собою країну. І вся країна йде. Без сумнівів, без вагань іде, розвиваючись.
• Яким бачите майбутнє Донбасу та Криму?
• Донбас і Крим – це Україна. Головне, щоб населення цих територій також це розуміло. Бо це теж відіграє значну роль. Не хочеться втрачати територію України, бо втратити легко, складно повернути.
• Що особисто ви зробили для того, щоб жити в Україні стало краще?
• Краще буде навіть від того, якщо кожен буде жити по совісті. Бо це те, можливо, найголовніше, що сьогодні людство втрачає. Багато залежить від виховання – закладені з дитинства поняття життя та пріоритети сьогодні відіграють важливу роль. Що зробила для країни я? Думаю, що моє виховання, яке дали мені батьки, життєва позиція і принциповість країні точно не нашкодять. А маючи сьогодні трохи влади у водогосподарській галузі, хочеться дещо змінити на краще, бо найбільше задоволення ми отримуємо від того, чого, на думку інших, ми зробити не можемо. Якщо я зроблю свій внесок у розвиток водного господарства, а бажання і можливості для цього є, я буду дуже задоволена, що не соромно самій перед собою, що я виправдала надії своїх батьків і тих, хто в мене повірив. Та буду достойним прикладом для свого сина, який, дивлячись на мене, малює у своїй дитячій уяві майбутнє.
• Поділіться вашими секретами: як піднімати собі настрій, як налаштовувати себе на позитив, як боротися з лінощами?
• Підняти собі настрій просто – ввімкнути гарну музику, зробити чашечку кави, шоколад – і життя прекрасне. Якщо не допомогло, брати друзів – і на природу. А взагалі, гарний настрій і усмішка на обличчі повинні бути завжди. Бо навіть коли тобі сумно, хтось може закохатися в твою посмішку. Ніколи не можна втрачати почуття гумору! За будь-яких обставин! Так легше жити і сприймати якісь негаразди. Люблю фразу «Мы получаем то, что излучаем». З цією думкою і рухаюся по життю та вірю, що на все воля Божа, а в результаті все одно все буде добре!

 Спілкувався Павло Солодовник