ЛЮДИ: «Нехай журналістам не доводиться кусати собак», – оригінальне привітання від колеги

34600429_1040940439408658_3210834129339809792_n

На Чернігівщині живе й працює багато іменитих журналістів, чиїми публікаціями зачитується не одне покоління читачів. Бо пишуть майстерно і душевно. Та наразі йтиметься не про майстрів слова, бо про них вже і так розказано багато, а про свіжу й молоду кров сіверської журналістики. Тож мерщій знайомитися ближче з Андрієм Ліплянським, новим творчим працівником тижневика «Семь дней».

29314657_1737861486272288_5924625076631633920_o

У Андрія Ліплянського біографія поки недовга. Але розповів він про себе доволі оригінально. Повідомив, що з’явився на світ у Чернігові, у День усіх закоханих 1997 року.

Закінчив ЗОШ №18 у 2014 році. Вступив на філологічний факультет до Ніжинського державного університету ім. Миколи Гоголя. Зараз хлопець на ІV курсі і вчора, 5-го червня, складав останній держіспит, сподіваючись отримати диплом бакалавра. Примітно, що освіту Андрій здобуває для того, щоб працювати саме у сфері журналістики, бо вчителювання аж ніяк не цікавить. Тож далі інтерв’ю із молодим журналістом.

34388198_1040940462741989_1088989795419422720_n

Андрію, поділіться цікавими фактами зі своєї біографії.

Я з 10 років почав писати вірші. Більша частина – російською, на жаль. З 13 років займаюся музикою, але без усіляких шкіл і репетиторів. Перебував у складі кількох колективів, однак бути частиною гурту – не моє. Тож я переважно сольний виконавець. Іноді запрошують на концерти, вечірки тощо. Паралельно (але значно рідше) буває, що беру участь у літературних вечорах, з’їздах, презентаціях. Останнім часом дедалі частіше звертаюсь до прози. Мрію про видання своєї першої книги.

Крім цього, займаюся спортивною спінінговою риболовлею, обожнюю стрітфішинг. Ще одне хобі – настільний теніс. Також цікавлюсь історією, археологією, футболом. У вільний час читаю художню літературу.

34396115_1040940416075327_2236449420180717568_n

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ЛЮДИ: Єдиний житель Чернігівщини, який зимував в Антарктиді

Це може шокувати, але наразі я вже вдруге одружений. Я дуже кохаю свою дружину. Вона дарує мені крила й по-справжньому надихає.

Від першої жінки є син Богдан, із яким я бачусь не так часто, як хотілося б, але дуже його люблю.

Що спонукає вас йти до своєї мети?

Найголовніша мотивація на досягнення високих результатів – мій батько. Три роки тому він загинув у відрядженні. Це неабияк змінило мій характер, ставлення до життя. Кардинальний і навіть переломний момент. Тож я хочу, аби тато (мій найкращий друг) пишався своїм сином і не червонів перед іншими рідними, що спочивають на тому світі.

34464217_1040940422741993_8100165654327328768_n

Як потрапили в журналістику?

Жадав цього з дитинства, проте дорогою мрії десь розгубилися. Мати вже років 5 поспіль виписує газету «Семь дней». У жовтні минулого року випадково побачив оголошення з позначкою «Вакансія журналіста-кореспондента». Вирішив спробувати. Навіть не очікував, що хтось відгукнеться, але наприкінці листопада мені зателефонували та запросили на співбесіду. Редактор протягом місяця відправляв мене на завдання, з якими, на щастя, мені вдалося впоратися. Тож у січні 2018 року я став частиною «Чернігівської Медіа Групи». На цьому етапі зупинятися не збираюся, планую і надалі будувати кар’єру журналіста. Зараз отримую безцінний досвід і купу нових знань.

За що любите професію?

Люблю за те, що є величезний простір для саморозвитку та самовдосконалення. Можу сміливо сказати, що моя робота приносить мені задоволення. А це, мабуть, найкраще, що може бути. Тож я, швидше за все, прийшов не по гроші, а по емоції.

34465415_1040940389408663_3350212449524514816_n

Які складнощі в роботі виникають?

Іноді виникають труднощі при опитуванні перехожих. Намагаюсь до кожного знайти свій ключ, але деякі дивляться на мене 2-3 секунди і відмовляються. Може, причиною є неординарність у зовнішності. Не знаю. А, може, то люди такі дивні.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ЛЮДИ: Про виключно жіночу професію, чернігівський пологовий будинок і танці під час пологів

Над якими темами подобається працювати?

Обожнюю інтерв’ю. Був би сам собі начальником – тільки над цим і працював би. Спілкування з цікавими людьми збагачує силою та насичує енергією. Люблю порушувати глобальні теми та з’ясовувати кожну дрібницю, кожну деталь. На жаль, колеги не завжди поділяють мої інтереси в цьому. Але я не скаржуся.

А от що не люблю, так це писати про ЖКГ, субсидії, комунпослуги та інші відверто нудні теми.

На кого з журналістів рівняєтесь?

Не знаю, добре це чи погано, але я не створюю собі жодних ідеалів і взірців. Вважаю, що журналіст повинен бути Індивідуальністю, яка не наслідує інших авторів.

34691052_1040940469408655_8919238324518912_n

Яких професійних висот прагнете досягнути?

Ну, про «Таймз» писати марно, бо з англійською в мене поки що кепсько. Та й узагалі немає певного видання чи компанії, в якій я хотів би працювати. Висотою може бути і звичайна районна газета, але настільки цікава й успішна, аби нею зачитувалися навіть ті, хто не читав до цього пресу. Оце був би успіх.

Ваші побажання колегам із нагоди свята.

Усіх колег-журналістів щиро вітаю з професійним святом. У к/ф «Туз у рукаві» була класна фраза: «Я можу роздобути для вас будь-яку новину – хоч велику, хоч маленьку, а якщо немає жодних новин, я вийду на вулицю і вкушу собаку». Так от, шановні колеги, нехай вам ніколи не доводиться кусати собак!

загрузка...

Login

Welcome! Login in to your account

Remember me Lost your password?

Don't have account. Register

Lost Password

Register