На Чернігівщині живе й працює багато іменитих журналістів, чиїми публікаціями зачитується не одне покоління читачів. Бо пишуть майстерно і душевно. Та наразі йтиметься не про майстрів слова, бо про них вже і так розказано багато, а про свіжу й молоду кров сіверської журналістики. Тож мерщій знайомитися ближче з Андрієм Ліплянським, новим творчим працівником тижневика «Семь дней».
У Андрія Ліплянського біографія поки недовга. Але розповів він про себе доволі оригінально. Повідомив, що з’явився на світ у Чернігові, у День усіх закоханих 1997 року.
Закінчив ЗОШ №18 у 2014 році. Вступив на філологічний факультет до Ніжинського державного університету ім. Миколи Гоголя. Зараз хлопець на ІV курсі і вчора, 5-го червня, складав останній держіспит, сподіваючись отримати диплом бакалавра. Примітно, що освіту Андрій здобуває для того, щоб працювати саме у сфері журналістики, бо вчителювання аж ніяк не цікавить. Тож далі інтерв’ю із молодим журналістом.
Андрію, поділіться цікавими фактами зі своєї біографії.
Я з 10 років почав писати вірші. Більша частина – російською, на жаль. З 13 років займаюся музикою, але без усіляких шкіл і репетиторів. Перебував у складі кількох колективів, однак бути частиною гурту – не моє. Тож я переважно сольний виконавець. Іноді запрошують на концерти, вечірки тощо. Паралельно (але значно рідше) буває, що беру участь у літературних вечорах, з’їздах, презентаціях. Останнім часом дедалі частіше звертаюсь до прози. Мрію про видання своєї першої книги.
Крім цього, займаюся спортивною спінінговою риболовлею, обожнюю стрітфішинг. Ще одне хобі – настільний теніс. Також цікавлюсь історією, археологією, футболом. У вільний час читаю художню літературу.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ЛЮДИ: Єдиний житель Чернігівщини, який зимував в Антарктиді
Це може шокувати, але наразі я вже вдруге одружений. Я дуже кохаю свою дружину. Вона дарує мені крила й по-справжньому надихає.
Від першої жінки є син Богдан, із яким я бачусь не так часто, як хотілося б, але дуже його люблю.
Що спонукає вас йти до своєї мети?
Найголовніша мотивація на досягнення високих результатів – мій батько. Три роки тому він загинув у відрядженні. Це неабияк змінило мій характер, ставлення до життя. Кардинальний і навіть переломний момент. Тож я хочу, аби тато (мій найкращий друг) пишався своїм сином і не червонів перед іншими рідними, що спочивають на тому світі.
Як потрапили в журналістику?
Жадав цього з дитинства, проте дорогою мрії десь розгубилися. Мати вже років 5 поспіль виписує газету «Семь дней». У жовтні минулого року випадково побачив оголошення з позначкою «Вакансія журналіста-кореспондента». Вирішив спробувати. Навіть не очікував, що хтось відгукнеться, але наприкінці листопада мені зателефонували та запросили на співбесіду. Редактор протягом місяця відправляв мене на завдання, з якими, на щастя, мені вдалося впоратися. Тож у січні 2018 року я став частиною «Чернігівської Медіа Групи». На цьому етапі зупинятися не збираюся, планую і надалі будувати кар’єру журналіста. Зараз отримую безцінний досвід і купу нових знань.
За що любите професію?
Люблю за те, що є величезний простір для саморозвитку та самовдосконалення. Можу сміливо сказати, що моя робота приносить мені задоволення. А це, мабуть, найкраще, що може бути. Тож я, швидше за все, прийшов не по гроші, а по емоції.
Які складнощі в роботі виникають?
Іноді виникають труднощі при опитуванні перехожих. Намагаюсь до кожного знайти свій ключ, але деякі дивляться на мене 2-3 секунди і відмовляються. Може, причиною є неординарність у зовнішності. Не знаю. А, може, то люди такі дивні.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ЛЮДИ: Про виключно жіночу професію, чернігівський пологовий будинок і танці під час пологів
Над якими темами подобається працювати?
Обожнюю інтерв’ю. Був би сам собі начальником – тільки над цим і працював би. Спілкування з цікавими людьми збагачує силою та насичує енергією. Люблю порушувати глобальні теми та з’ясовувати кожну дрібницю, кожну деталь. На жаль, колеги не завжди поділяють мої інтереси в цьому. Але я не скаржуся.
А от що не люблю, так це писати про ЖКГ, субсидії, комунпослуги та інші відверто нудні теми.
На кого з журналістів рівняєтесь?
Не знаю, добре це чи погано, але я не створюю собі жодних ідеалів і взірців. Вважаю, що журналіст повинен бути Індивідуальністю, яка не наслідує інших авторів.
Яких професійних висот прагнете досягнути?
Ну, про «Таймз» писати марно, бо з англійською в мене поки що кепсько. Та й узагалі немає певного видання чи компанії, в якій я хотів би працювати. Висотою може бути і звичайна районна газета, але настільки цікава й успішна, аби нею зачитувалися навіть ті, хто не читав до цього пресу. Оце був би успіх.
Ваші побажання колегам із нагоди свята.
Усіх колег-журналістів щиро вітаю з професійним святом. У к/ф «Туз у рукаві» була класна фраза: «Я можу роздобути для вас будь-яку новину – хоч велику, хоч маленьку, а якщо немає жодних новин, я вийду на вулицю і вкушу собаку». Так от, шановні колеги, нехай вам ніколи не доводиться кусати собак!
