Війна на Донбасі «попросила» на Чернігівщину багато переселенців. Окремі з них сьогодні створюють у нас творчу атмосферу.
Брати Тихонови – Артем і Ілля – активно розвивають на Менщині гурт «Стейк», що доносить до слухачів насущні теми сьогодення в жартівливій формі. Вокаліст гурту 33-річний Артем Тихонов – гість рубрики «Люди».
Як створився гурт «Стейк»?
Створили гурт із братом ще тоді, коли проживали в Донецьку. Це був десь 2007 рік. Тоді в нас виник такий собі рок-гурт. Брат сів за барабани, а я – вокал й електрогітара. Так ми відіграли до 2014 року, а потім, після переїзду з Донеччини, вирішили змінити стиль на акустичний, тексти українською мовою й більш жартівливі. Тобто докорінно все змінили. Адже в нас раніше був альтернативний рок ы російськомовні тексти.
Чому назва «Стейк»?
Просто треба було якось назвати. Проста назва, що запам’ятовується. Ми не надавали особливого значення назві.
Чому переїхали з Донеччини? І чому саме на Менщину?
Наше селище Трудівське, де ми жили до переїзду, поряд із Мар’їнкою. Зараз це окупована територія. Коли почалися перестрілки, ми ночували в підвалах, а потім ухвалили рішення виїхати.
Переїхали до села Волосківці Менського району, оскільки там були деякі батькові родичі, звідти родом моя бабуся. Переїхали всією родиною.
Де створюєте музику? Чи є умови, адже це сільська місцевість?
Музику пишемо просто в себе вдома. З власним обладнанням. Не дуже багато вдається записати. Робимо все самі, лише оплачуємо послуги звукорежисера. Записуємо десь по три пісні на рік, оскільки вважаємо, що краще зробити менше, але якісніших пісень. Плюс до цього в кожного родина. Робота. Часу не так уже й багато.
Де ви працюєте?
Я працюю методистом у гітарній школі. Навчаю дітей гри на гітарі. Мені пів ставки платить районна адміністрація і пів ставки – ОТГ.
Які теми ваших пісень? Звідки їх берете?
Намагаємося зробити нашу музику різносторонньою. Але головна тема – це жартівливі тексти. Ми беремо за основу якусь негативну рису характеру людини та її висміюємо. До прикладу, одна з останніх пісень – «Дід Панас» – показує образ середньостатистичного жителя Менщини. Це край сільськогосподарський, і люди, окрім штатних робіт, пропадають на городах. Дід Панас – це вигаданий персонаж, людина, яка вже змучилася в селі з коровами, свинями і вирішила кинути все та поїхати до міста.
Які у вас творчі плани на майбутнє? Які досягнення?
Ось недавно приїхали з фестивалю «Червона Рута», де отримали третю премію лауреата за акустичну музику. Серед планів – потрапити на всеукраїнські фестивалі: «Захід Фест», «Файне місто» та «Тарас Бульба». Зараз же по можливості гастролюємо областю. З останнього – тур селами Менського району. Вісім сіл об’їздили. Було досить цікаво. Були і аншлаги, були і холодні зустрічі, можливо, через нерозуміння наших пісень.
Скільки брали за квитки?
Брали, бувало, по 10 гривень, це щоб хоча б дорогу відбити. Це був досвід більше на інтерес, а не для того, щоб заробити.
Який зараз склад групи?
Я і брат. Я – акустична гітара і вокал. Брат – кахон і бек-вокал.
Які плануєте пісні писати?
Думаю, будемо розвивати жартівливу тему. Оскільки ситуація в країні не дуже позитивна. Будемо намагатися давати більше позитиву слухачам.
Спілкувався Олег Дешура
