Автостоп – не лише спосіб подорожувати, а й стиль життя. Так його сприймає чернігівець Олександр Буленок. За своє життя він автостопом об’їздив приблизно 50 країн світу, однак наголошує, що важлива не кількість, а якість.
Подорожувати автостопом Олександр почав ще в підлітковому віці: «Життєво склалося так, що я вибрав автостоп. По-перше, через мандри до Криму в підлітковому віці і через футбол. І найголовніше – це дешево і цікаво, бо дорогою ти дізнаєшся значно більше від водіїв та інших пасажирів, ніж коли ти просто їдеш з точки А до точки Б».
Так, «на перекладних» він здолав шлях з України до Латвії, потім до Норвегії, через Росію до Монголії і назад – до Криму й Чернігова. Також довгою подорожжю стала поїдка до Африки: з Чернігова через Росію, Грузію, Туреччину, потім переліт до Єгипту і звідти через Судан до Ефіопії та Кенії.
«Африканська подорож була найдовшою, понад 9 місяців. Була готовність, був час і не квапився. Все відбувалося вкрай повільно, тому була можливість роздивитися все. Африка всіма нами сприймається як одна велика чорна країна, але насправді більших контрастів ніж там я не бачив ніде. Тільки переїжджаєш кордон – змінюється мова, релігія, ландшафт і колір шкіри», – розказує Олександр.
Під час автостопу в Африці з ним і його дівчиною трапилася цікава історія: «В Африці коли ми «стопилися», переїжджали кордон Ефіопії та Судану, переночували ніч у пустелі, потім перетинали її і нас забрав чоловік на фурі, який спершу не хотів забирати взагалі. Потім погодився, довіз до столиці, куди нам і треба було. Найцікавіше, що ми зупинилися перекусити, пили місцеві напої та куштували їжу. Потім він забирає з собою ще три порції. Повертаємося в фуру, він відкриває верхню полицю, де зазвичай сплять водії, а там затиснутими лежать два ефіопи, які 300 кілометрів їхали мовчки і не ворушилися. З’ясувалося, що далекобійники часто перевозять нелегалів, бо Ефіопія доволі закрита країна».
Окрім цікавих моментів, під час подорожі траплялися і доволі неприємні та моторошні: «Дуже страшних історій ніколи не було. Була історія, коли в Кенії ми з моєю дівчиною пішли в той район ввечері, в який і місцеві не ходять. Догулялися до того, що нас підкараулили, відібрали в неї сумку. Нічого надстрашного, єдине, що її налякали.
Ще була доволі неочікувана зустріч із ведмедем. Це було в Туреччині, ми стали біля озера, там невисокі пагорби довкола, кілометрів за 10 вже поселення. Тобто це зовсім не ведмежі місця. Ввечері вирішили потушкувати баранину, яку нам напередодні презентували. Дівчина пішла в намет уже спати, а я вирішив доготувати м’ясо. Підводжу голову, а він стоїть, десь метрів 5-7 від намету, та дивиться на мене. Я з вогнища підняв палицю, ведмідь фиркнув і пішов».
Загалом, за словами Олександра, подорожі автостопом його захоплюють тим, що, по-перше, ти почуваєшся вільно, по-друге, можна скуштувати щось незвичне, по-третє – вивчити багато мов.
«Прикол автостопу в тому, що можна спробувати доволі багато місцевої кухні, яка не ресторанна, а «хоуммейдова». Тим паче, водії зазвичай знають найкращі місця, де смачно готують і дешево. І було кілька епізодів, коли я дізнався про те, що я їв, уже після того, як поїв. У Монголії було дві такі історії: по перше, це їхня місцева страва хашу, яка схожа трохи на чебурек, але з верблюжим м’ясом, ще одного разу мене везли двоє, в яких у коробці лежали просто шматки м’яса. Вже після того, як ми поїли, вони, погано розмовляючи російською, намагалися пояснити, що то є, і просто показали голову бабака.
Ще один плюс – це те, що ти вільний, у тебе, окрім рюкзака, більш нічого немає. Узяв намет, їдеш кудись, сподобалося там, повернув праворуч, захотів – повернув ліворуч, і, звісно, неймовірно цікаве спілкування.
Завдяки автостопу та подорожам загалом зараз я знаю трохи грузинської, турецької, монгольської і трохи ще якоїсь. Це така своєрідна гра в «Крокодила», завдяки цьому ти можеш вивчити доволі швидко багато мов. Якщо ти місцевою мовою вивчив «Привіт! Як справи?», то людське ставлення одразу змінюється, людині приємно і вона починає більш відкрито вести з тобою діалог. У Монголії я спеціально вчив мову. Коли місцеві зустрічали мене в пустелі, а я йду невідомо звідки і куди, вони питали мене «Хто я?», а я їм монгольською відповідав «Я космонавт і я заблукав», – ділиться спогадами хлопець.
Зазвичай у подорожах автостопом є і свій мінус – це комфорт. Тому не всі готові до такого.
Що треба взяти з собою у рюкзак та поради для тих, хто замислився над поїздками автостопом:
«Якщо подорожуєш автостопом, то бажано мати намет. Але це залежно від того, яка мета поїздки. Якщо це просто добратися з одного міста в інше, то, певно, він не потрібен, а якщо це тривала подорож, тоді варто. Але я знаю багато людей, які подорожують надовго та далеко, однак без намету, бо їх запрошують чи то в гості, чи вони зупиняються на каучі.
Я зазвичай хочу потрапити в гори під час своїх подорожей, а там без намету ніяк. І це прикольно, що ти можеш стати окремо від усіх і фактично там, де тобі заманеться.
Коли пакуєш рюкзак у подорож, насамперед треба взяти з собою добре зібрану аптечку, навігатор, речі по погоді та про всяк випадок запас їжі. Звісно, ще гроші і документи.
Головне – не боятися автостопу. Безумовно, дівчині самій трохи складніше мандрувати, та й загалом самому краще багато де не бувати, в тих самих горах. Парою, коли ви хлопець із дівчиною, частіше підбирають водії, а от самого чи двох хлопців – рідко. Не знаю, чому так. Найголовніша порада – обирати місця, де машина може стати, бо фура, що несеться 90 км/год, не зможе зупинитися посеред траси», – розказує Олександр.
Цікаво, що завдяки подорожам хлопець знайшов собі «другу батьківщину» та заняття, яке йому до душі. В Грузії він є співвласником кемпінгу на березі Чорного моря.
«Перший мій повноцінний автостоп був у Грузії. Я в Києві працював з однією грузинкою, яка розказувала, як там класно, ось і вирішив поїхати подивитися. Грузія стала такою собі другою батьківщиною. Там дуже привітні люди, смачна кухня і, безперечно, гори.
Знову-таки завдяки подорожам я познайомився з одними людьми, потім – з іншими, і виявилося, що вони організовують кемпінг, я вирішив до них приєднатися. Ми приймаємо таких самих товаришів, із рюкзаками, наметами і в автобудинках Зараз у нас майданчик біля морі, поблизу Кобулеті. У нашому кемпінгу є всі зручності, але ви можете стояти окремо від люду з видом на море», – каже він.
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
Білоус Світлана
