Сьогодні, 4 травня, відзначають Міжнародний день пожежників. Напевно, це одна з небагатьох професій, про яку мріють діти в кожному поколінні. Стати пожежником з дитинства мріяв і Володимир Василенко, начальник оперативно-координаційного центру Управління ДСНС України у Чернігівській області. Так, у серпні виповниться 25 років, як, втіливши мрію у життя, він прийшов у професію допомагати людям.
Розкажіть, у чому полягає ваша робота сьогодні?
У всіх районних центрах є наші підрозділи. По місту Чернігову таких підрозділів сім. У кожному з них є чергові караули або відділення, які чергують подобово. Контролюють їхню повсякденну роботу та гасіння пожеж працівники оперативно-координаційного центру. Вони також працюють подобово, разом з усіма караулами. Коли надходить виклик, спершу виїжджає караул підрозділу, який перебуває найближче до місця пожежі. Якщо підтверджується інформація про пожежу, надзвичайну ситуацію або стихійне лихо, тоді на допомогу та координацію дій виїжджає співробітник оперативно-координаційного центру.
У мене такі чотири зміни. Я працюю начальником оперативно-координаційного центру. Тобто якщо трапляється велика пожежа, аварія, катастрофа, безпосередньо я і мої працівники очолюємо гасіння пожеж і ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій.
Який період можна назвати піковим для пожеж?
Усе залежить від температурного режиму та від пори року. Взимку це переважно пожежі житлових будинків, які виникають внаслідок порушення експлуатації або неправильного влаштування пічного обладнання і, на жаль, дуже часто призводять до випадків загибелі людей.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Люди: Як привчити дитину читати книги: лайфхак від філолога Оксани Писаної
Та найбільший пік пожеж – це пожежі у весняний період, коли від сухої трави, сухостою чагарників виникають масштабні пожежі в житловому секторі та на об’єктах.
Чи доводилося вам спілкуватися з паліями сухої трави, які самі викликають пожежників?
Були такі випадки, самі наробили шкоди, самі потім викликали пожежників і самі ж зізналися. Проте вони одиничні. Здебільшого людина не задумуючись кидає сірника або підпалює навмисно, думає, що контролює ситуацію, але коли згодом пожежа набуває великих масштабів і винуватець розуміє, що вдіяти самотужки нічого не може, відходить убік і спостерігає. Такі люди ніколи не зізнаються, що це вони підпалили. Переважно винуватці таких випадків – це старенькі бабусі-дідусі, які на своєму городі спалюють залишки рослинності, а потім від цієї трави загораються їхні будівлі та інші споруди.
Набув чинності закон щодо посилення відповідальності за спалення трави. Чи чекаєте ви на позитивні зміни у зв’язку з його прийняттям?
Звісно, ми чекаємо, що буде поліпшення, але, як кажуть, сподівайся на краще, а готуйся до найгіршого. Адже, попри те, чи стягуватимуть штрафи, чи буде порозуміння з боку людей, це – наша професія, тож ми завжди готові й будемо виїжджати та гасити пожежі.
Часто, зокрема в соцмережах, псевдоексперти нарікають на роботу пожежників, мовляв, довго їхали, пізно приїхали, приїхали без води тощо. Як реагують надзвичайники на такі випади на свою адресу?
Приїжджаючи на виклик і спостерігаючи, як поширюється пожежа, нам ніколи слухати людей, що хто з них говорить. Спершу ми виконуємо свою роботу, і тільки тоді, як її зроблено, спілкуємося. У пожежній цистерні міститься дві з половиною тонни води, її роботи вистачає на сім-десять хвилин. Пояснюємо, що це ж не озеро приїжджає. А стосовно того, що довго їхали, то й «швидку» так само викликають: минуло 3 хвилини від моменту виклику, а людям здається, що півгодини. Ми до цього ставимося нормально, розуміємо: якщо людина в стресі, вона не завжди може адекватно сприймати те, що відбувається навколо. Це все людський фактор.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Люди. Марина Шикалова: творчість, що «вибухнула» разом із війною
Можете зі свого досвіду пригадати виклики, після виїзду на які довго оговтувалися від побаченого?
Таких прикладів дуже-дуже багато. Спочатку – перший, другий, третій, п’ятий рік – вони переживалися дуже здорово, але з роками, як кажуть, випрацьовується професійне пристосування до роботи. А згодом такі виклики накладаються один на один і починаєш ставитися до цього, як до повсякденної роботи. Уваги особливої не звертаєш.
На жаль, нерідко доводиться виїжджати на смертельні пожежі, часом у вогні гинуть діти. Як пожежники справляються з такими ситуаціями?
У нас є і практикується психологічне розвантаження У кожному підрозділі створена та функціонує кімната психологічного розвантаження, де після «бойового» виїзду співробітники можуть посидіти, послухати музику, подивитися на тваринок, які є в цій кімнаті.
Крім того, працює група психологів, яких у наших вишах безпосередньо навчають того, як надавати допомогу людям в екстремальних ситуаціях. І на великі та значні надзвичайні ситуації, коли необхідна допомога психологів, вони виїжджають у складі мобільної групи та надають допомогу і громадянам. Адже всі ми люди, й у всіх бувають і стреси, і деякі розчарування.
Внесок пожежників у справу захисту життя та здоров’я громадян, збереження їхнього майна та довкілля від нещадної вогняної стихії важко переоцінити. Тож сміливцям, які присвятили своє життя професії вогнеборця, хочеться побажати стійкості духу, витримки та мужності у їхній нелегкій, але такій важливій для всіх нас справі.
Юлія Заліська
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
